Завантажити

він мовив: “Боюся гріха”. Вони ж сказали йому:
“Ти поставлений єси богом на кару всім злим і на милість добрим. Належить тобі карати розбійника, але з дізнанням”. Володимир тоді, одкинувши віри '2, став карати розбійників. І сказали єпископи і старці: “Воєн багато. А коли б [була] віра, то хай вона на коней і на оружжя буде”. І мовив Володимир: “То нехай так буде”. І жив Володимир за порядками діда і отця.
У РІК 6505 [997]. Коли Володимир пішов до Новгорода по верхніх ' воїв проти печенігів, — бо рать велика була безперестану, — в той же час довідались печеніги, що князя нема, прийшли і стали навколо Білгорода. І не давали вони вийти з города, настав, отож, голод великий у городі, і не можна [було] Володимиру помогти [їм]. А не можна було піти йому [через те], що іще не зібралися були до нього вої, печенігів же було многе-множество. Ї затягнулась облога людей у городі, і був голод великий, і вчинили вони віче в городі, і сказали: “Так доведеться нам померти од голоду, а од князя помочі немає. То чи лучче нам померти? Здамося печенігам. Адже когось таки вони залишать у живих, якщо кого умертвлять. Ми вже помираєм од голоду”. Так ото вони раду вчинили.
А був же один старець, [який] не був на вічі тому, [і] він запитував: “Задля чого вчинили віче люди?” І сказали йому, що завтра хотять люди здатися печенігам. Це ж почувши, він послав [посланця] по старійшин городських і сказав їм: “Чув я, що ви хочете здатися печенігам?” А вони сказали: “Не видержать люди голоду”. І мовив він їм: “Послухайте мене. Не здавайтеся ще три дні, а що я вам звелю — те зробіте”. І вони ото раді [були] і обіцялися послухатись. І сказав він їм: “Зберіте по жмені вівса, або пшениці, або висівок”. І вони, раді пішовши, [це] знайшли.
І звелів він тоді їм зробити бовтанку, з якої варять кисіль, і сказав викопати колодязь і вставити туди кадіб, наливши в кадіб бовтанки. І звелів він викопати другий колодязь і вставити туди другий кадіб, і сказав їм шукати меду. Вони ж, пішовши, взяли лукно 2 меду, — бо було воно сховане в княжій медуші3, — і загадав він вельми розситити [мед] водою і вилити в кадіб, і в другім колодязі так [само]. А назавтра звелів він послати по печенігів.
Городяни тоді, пішовши, сказали печенігам: “Візьміте собі заложників наших, а вас чоловіка з десять ідіте в город, і ви побачите, що діється в городі нашому”. Печеніги ж, зрадівши [і] думаючи, що вони хочуть здатися, взяли у них заложників 4, а самі вибрали ліпших мужів у родах 5 [своїх] і послали їх у город — нехай розглядають, що діється в городі у них.
І прийшли вони в город, і сказали їм люди: “Пощо ви губите себе, коли ви не можете перестояти нас? Стійте хоч десять літ, що ви можете зробити нам? Адже ми маємо споживок од землі. Якщо ж не вірите, — то подивіться своїми очима”.
І привели їх до колодязя, де ото [була] бовтанка, і зачерпнули 96 відром, [і] лили в гладишки, і варили перед ними. А коли зварили перед ними кисіль, то, узявши їх, привели [їх] до другого колодязя і зачерпнули сити. І стали [городяни] їсти спершу самі, а потім і печеніги. І здивувалися вони, і сказали: “Не йнятимуть сьому віри наші князі, якщо не поїдять самі”. І люди налили корчагу s бовтанки і сити з колодязя і дали печенігам.
Вони ж, прийшовши, розказали все, що було. І зварили вони кисіль, і їли князі печенізькі, і здивувалися. І, забравши заложників своїх, а тих пустивши, знялися вони од города і до себе пішли.
У РІК 6506[998].
У РІК 6507[999].
У РІК 6508 [1000]. Проставилася Малфрідь, (мати Святославова). У сей же рік проставилася і Рогнідь, мати Ярославова.
У РІК б509[1001]. Преставився Ізяслав, отець Брячиславів, син Володимирів.
У РІК 6510[1002].
У-РІК 6511 [1003]. Преставився Всеслав, син Ізяславів, онук Володимирів.
У РІК б512[1004].
У РІК 6513 [1005].
У РІК б514[100б].
У РІК 6515 [1007]. Принесені ці 1 [князі] у святу Богородицю.
У РІК 6516 [ 1008].
У РІК 6517 [1009].
У РІК 6518 [1010].
У РІК 6519[1011]. Преставилася цесариця Володимирова Анна.
У РІК б520[1012].
У РІК б521[1013].
У РІК 6522 [1014]. Коли Ярослав був у Новгороді, то уроків він давав дві тисячі гривень од року до року Києву, а тисячу гривень гридям ' у Новгороді роздавали. І так давали всі посадники новгородські, а Ярослав став цього не давати у Київ отцю своєму. І сказав Володимир: “Розчищайте путь і мости мостіте”, — бо збирався він іти на Ярослава, сина свойого, але розболівся.
У РІК 6523 [1015]. Коли Володимир збирався йти на Ярослава, то Ярослав послав [послів] за і привів варягів,, боячись отця свого. Але бог не дав дияволу радості. Володимир бо розболівся, а в сей час перебував у нього [син його] Борис. І коли печеніги йшли на Русь, він послав проти них Бориса, а сам слабував вельми, 7 і в сій же болісті він і скончався місяця | липня у п'ятнадцятий

читати