Завантажити

і розсію тебе, і не приведу тебе знову”. І ще той же [пророк] сказав [про слова господа]: “Зненавидів я празники ваші і новомісяччя ваші, і субот ваших я не приймаю” 36. Амос же пророк сказав: “Слухайте слово господа: “Я зніму плач за вас; рід ізраїлів упав і не встане знову” 37. Малахія ж сказав: “Так говорить господь: “Пошлю я на вас прокляття, і проклену благословення ваше, і розорю, і не буде [мене] між вас” 38. І багато пророкували вони про відкинення їх.
Сим же пророкам повелів бог пророкувати про прикликання інших народів замість них. [І] став волати Ісайя, так говорячи [про слова господа]: “Од мене бо вийде закон, і суд мій | [буде] світлом народам. Наближається швидко правда моя, [спасіння моє] прийде, і на рамено моє народи уповають” 39. Ієремія ж сказав: “Так говорить господь: “І встановлю я родові Іудиному завіт новий, даючи закони для зрозуміння їм, і на серцях їхніх напишу [його], і буду я їм богом, а вони будуть моїми людьми” 40. Ісайя ж сказав [про слова господа]: “Старе минуло, а нове я провіщаю, і провіщання раніш [від здійснення] явлено буде вам. Співайте господеві пісню нову”. “Слугам моїм буде дано ім'я нове, яке благословиться по всій Землі. Дім мій домом молитви назоветься для всіх народів”. Той же Ісайя говорить: “Покаже господь руку свою святую перед усіма народами — [і] всі кінці Землі побачать спасіння, [дане] богом нашим” 41. Давид же [говорить]: “Хваліте господа, всі народи, прославляйте його, всі люди” .
Коли так бог возлюбив нових людей, сказавши їм, що зійде до них сам, і з'явиться у плоті людській, і постраждає за гріх Адамів, то стали [пророки] пророкувати про втілення боже, і найперше Давид, говорячи: “Сказав господь господеві моєму: “Сядь одесную мене, поки [не] покладу я ворогів твоїх до підніжжя ніг твоїх” 43. І ще: “Сказав господь до мене: “Ти син мій єси, я нині родив тебе” 44. Ісайя ж сказав: “Не посол, ні вісник, а сам господь, прийшовши, спасе нас”. І ще: “Дитя бо родилося нам, владицтво його — на раменах його, і наречуть ім'я йому: Великого Світу Ангел. І велика влада його, і світові його немає кінця”. І ще: “Тож у чреві діва зачне, і родить сина, і наречуть його ім'ям Еммануїл” 45. Міхей же сказав: “і ти, Віфлієме, доме Єфрафи, хіба малий 46 ти єси між тисячами Іудиними? Із тебе бо вийде той, котрий буде старійшиною князів їхніх 47 в Ізраїлі [і] походження котрого — од днів вічності. Тому облишить він [їх] до пори, [поки] родить та, що має родити, і [тоді] інші з братів його вернуться до синів ізраїлевих” 48. Ієремія ж сказав: “Се бог наш, і [ніхто] інший не дорівняється йому. Знайшов він усі путі премудрості і дав [її] Іакову, слузі своєму. А після цього він на Землі з'явився | і жив між людьми” 49. І ще: “Людина він є. І хто спізнає, що він бог є? Як людина ж — він умирає” 50. Захарія ж сказав: “Не послухали вони сина мойого, і я не почую їх”, — говорить господь” 51. І Осія сказав: “Так говорить господь: “Плоть моя — від них” 52.
Прорекли ж вони і про страждання його, кажучи [так], як ото мовив Ісайя: “О горе душам їх! Бо лиху раду вони врадили, кажучи: “Зв'яжемо праведника”. І ще той же [пророк] сказав: “Так говорить господь: “Я не чиню опору, ні противлюся, ні говорю всупереч. Хребет мій я оддав на удари, і щоки мої — на побої, і лиця свого я не одвернув од наруги [і] оплювання” 53. Ієремія ж сказав [про слова іудеїв]: “Прийдіте, вкладемо [отруйне] дерево в їжу його [і] відторгнемо од землі життя його” 54. Мойсей же сказав про розп'яття його: “Побачите ви життя ваше, що буде висіти перед очима вашими” 55. І Давид сказав: “Чому хвилюються народи?” 56 Ісайя ж сказав: “Як вівця, він ведений був на заклання” 5 . Ездра ж сказав: “Благословен бог, що розпростер руки свої і спас Єрусалим” °8.
І про воскресіння його вони теж говорили. Давид [сказав]: “Устань, боже, суди землю, бо. ти успадкуєш усі народи” 59. і ще: “Устав, немов зі сну, господь” 60. І ще: “Хай воскресне бог, і хай розточаться вороги його” 61. І ще: “Воскресни, господи боже мій, нехай вознесеться рука твоя” 62. Ісайя ж сказав: “Ви, що зійшли в край тіні смертної, — світло возсіяє на вас” 33. Захарія ж сказав: “І ти задля крові завіту твойого випустив єси в'язнів своїх із рову, що не мав води” 64. І багато іншого пророкували вони про нього, що й збулося все”.
Спитав тоді Володимир: “А в які часи се збулося? І чи було се? Чи, може, тепер се має збутися?”
І філософ же, відповідавши, сказав йому: “Усе Вже давно збулося, коли втілився бог. Як ото раніш я сказав, коли жиди побивали пророків і царі їхні переступали закони, оддав їх [бог] на розкрадення, і були виведені вони у полон в Ассірію за гріхи їхні, і пробували вони там у рабстві сімдесят літ. А потім вернулись вони в землю свою і не було в них царя, а володіли ними архієреї до Ірода-іноплемінника, що оволодів ними.
У його ж владарювання, у рік п'ять тисяч і п'ятсотий, посланий був [ангел] Гавриїл у Назарет до діви Марії з племені Давидового сказати їй: “Радуйся,

читати