Завантажити

Намивається час,

прибуває блакиті і тиші.

З позаобрійних днів

тече-протікає світ…

Називається: Степ.

Озивається долі узвишшя —

простір і далеч

зупинених Богом літ.

Піднімається птах… —

Сонця довкола!

Все вища і вища

літа гора.

Називається: Січ.

Чути пращурів голос,

чути поклик глибокий

Славути-Дніпра.

Всеєднаюча даль

прибуває, мов повінь.

Мов на скелях вода,

розбиваються дні.

Воля і вічність —

у кожному слові!..

Хвилини були —

впали скалки дрібні.

Тільки й часу, що тут

залишається з нами, —

утікає — як води

в пісок!

Зостається печаль,

перемита мов камінь.

Залишається — крок.

1983, Дніпропетрівськ, “СІЗО”

читати