Електронна бібліотека/Поезія

Спорудження залізничної станції (1931) (дубль)Дебора Фогель
Спорудження залізничної станції (1931)Дебора Фогель
«Акація квітне» (1932)Дебора Фогель
Квіткові з азаліямиДебора Фогель
ПубліцистикаДебора Фогель
Мавка і БерсеркГанна Заворотна
Втеча до морокуІгор Скрипник
Із майбутньої книгиВасиль Кузан
Доторкнутися до кумираЄвген Баль
Азовські сомикиЄвген Баль
Меридіани штурмана БаркаЄвген Баль
З книжки «Глінтвейн дорогою на Говерлу»Василь Карп’юк
Нічні голосиОлег Янченко
Майже елегія. Зі збірки «Елегії острова Патмос»Олег Короташ
Моя Венеція. Зі збірки «Поет без імперії»Олег Короташ
Політ над містом. Зі збірки «Поет без імперії»Олег Короташ
"найрідніша цей зачумлений вигуком вірш..." Зі збірки «Поет без імперії»Олег Короташ
Елегія Маяковському. Зі збірки «Поет без імперії»Олег Короташ
Блюз біженців. Зі збірки «Бордель для військових»Олег Короташ
Елегія зла. Зі збірки «Бордель для військових»Олег Короташ
«– А давайте надамо німому слово, –». Зі збірки «Бордель для військових»Олег Короташ
Денний чай у Лондоні. Зі збірки «Бордель для військових»Олег Короташ
dasein. Зі збірки «Бордель для військових»Олег Короташ
Пластика. Зі збірки «Бордель для військових»Олег Короташ
Це твоя п’єса, мабуть... Зі збірки «Бордель для військових»Олег Короташ
творити мовчання. Зі збірки «Бордель для військових»Олег Короташ
Сієста. Зі збірки «Бордель для військових»Олег Короташ
ВтечаГанна Заворотна
Постійність пам’ятіІрина Ликович
ЧічкаМихайло Трайста
Поле крові. Іловайськ. Фрагмент роману «Трьохсотлітня Голгофа. Фавор»Катерина Мотрич
КРИГА СТАРОЇ ПЕРЕПРАВИОлег Янченко
Зі збірки «Вірші про все і ніщо» (2017)Петро Гнида
Завантажити

Киця любить аж страх мандрувати,

Купу вражень нових здобувати,

Тож-бо не дивина,

Що весело-сумна

Покидає знов рідні пенати.

 

Спакувала кицюня валізи,

Все що треба, а більше не влізе

До торбинки й валіз,

Хоч на стелю ти лізь,

А лише необхідне в круїзі.

 

Викликає кицюня таксівку,

Картки бадає, ну і готівку,

Документи й квитки,

А тоді залюбки,

А чи й ні, покидає домівку.

 

Прибува на летовище вчасно,

Вже її не мандражить ковбасно,

Лиш легесенький щем

Тисне в грудях тихцем,

Ну а так все маркізно-прекрасно.

 

Відлітає з летовища плавно,

Почувається радісно-славно,

Ув очах каламуть,

В голові баламуть,

На обличчі усмішиться явно.

 

Через Мюнхен, в якім пересадка,

Пролягає маршрут киценятка,

З’їла там ковбасу,

Цюцю тірамісу,

Чаю випила зо два горнятка.

 

В Гетеборґ прибула безпроблемно,

Там зустріли її вельми чемно.

Поселилась, де слід,

З’їла рибний обід,

Прогулялась, хоч було вже темно.

 

Кілька днів – і всі справи в кишені,

Забуваються темпи шалені,

Скаче білка з коліс

У п’янкий парадіз,

Де смакують ланґусти печені.

 

Гетеборзькі пейзажі спокійні

Навівають фантазії мрійні –

От ще б коцура тут,

Щоб отой баламут

Пестив любощі безперебійні!

 

В Гетеборґу зібравши манелі,

Скандинавські співаючи трелі,

Прилетіла в Берлін.

Запросила на свінґ

Ладна парочка кицю в готелі.

 

В «Grand Hayat»-і така вже манера,

Що свінґують там всі, до холєри.

Киця в стилі своїм

Все ж відмовила їм,

Адже киця там без кавалера.

 

У готелі чудові сніданки,

Все що хочеш, лише без вівсянки.

Їла сир і лосось,

Ще смачнесеньке щось,

Але в міру і геть без захланки.

 

Від хандри утекла і від спеки,

Підвіконної від дискотеки,

У далекі краї,

Де вже знають її,

Де її поважають й ацтеки.

 

Ну, не зовсім вони, третьосвітні

Дикі киці шикарно-привітні,

Що в тих землях живуть,

Прасвіт свій бережуть,

І природою тільні і кітні.

 

На симпозіум киця ходила,

Научалась, та й інших там вчила,

Мала доповідь там,

Киця – вчена мадам,

Захопила усіх й приручила.

 

По Берліну кицюня гуляла,

До Райхстаґу також завітала,

На бомбезний вокзал,

Де під пива бокал

Вюрстхен-карі собі смакувала.

 

Скрізь по місту емблеми ведмедів,

Де б ти тільки їх там не угледів!

Через тлум москальні

Стільки їх, а чи ні?

То ж тотеми Берліна – ведмеді.

 

Але ж зупки вже там знамениті,

Їх ти їв би щодня і щомиті:

Перетертий томат,

Щонайкращий шпинат,

Гарбузові пюре соковиті.

 

Із Берліна кицюню «Lufthansa»

Запровадила тихо, без мансів,

Прямо у Амстердам,

А звідтіль в Роттердам

Кицю потяг завіз перевальцем.

 

В Роттердамі готель супер-рівня,

Номер в ньому, неначе шпаківня,

Хоч ти круть там чи верть,

А впираєшся в двер,

Їх там три, хоч би як не вертівся.

 

Назва «Breitner» у того готелю,

На сніданок сосиска з шрапнеллю,

Паштетівка така,

Гірша ще від пайка,

Зненавидженого і солдатнею.

 

У готелі у тому спрятачка

Преться в номер, неначе на срачку,

Прибиратись щохвилі;

Але киці не милі

Набридання, ото вже болячка!

 

Ходить до універу щоднини

(От енергії вже у людини!),

Бо симпозіум там,

Не берлінський бедлам,

А неначе сільські уродини.

 

Універ, для курчаток як квочка,

Там заходять зухвало і бочком.

Майстер-класи тупі,

Новизною скупі,

Але й тим там ся тішать, як цьвочком.

 

Плин життя в Роттердамі повільний,

Наче відпочинково-недільний,

Шабаш то сонних мух,

Відчуваєш на нюх

Неквапливості запах снодійний.

 

В кафе-шопах збувають канабіс,

Продають там щокроку ту напасть,

А пристійний бульйон

Готувати їм в лом,

Замість нього хоч пива ти «напійсь».

 

Зупку там подають в Роттердамі

Цибулеву, а наче з соплями,

З ложки шмаркля звиса,

Супер-шик і краса!

І чи личить ковтати то дамі?

 

Киця мріє, як за дев’яносто

Буде їй, то легенько і просто

Все ж поселиться там,

Бо для літніх мадам

Роттердам є підхожий сто-посто.

 

Майстер-клас відбула в універі,

У своїй першокласній манері,

Це був просто фурор,

Дала всім по сто фор,

А по тому зібрала манелі.

 

Ще до Швеції в справах гайнула,

Встигла все і нічо’ не забула.

Прилетіла у Львів,

А її там зустрів

Любий коцур, меткий, не маґула.

 

17.08/06.09.2017

 

Партнери