Електронна бібліотека/Поезія

Після снігуОксана Куценко
Спочатку поет жив в життєпросторі світла...Микола Істин
Буде час, коли ти...Сергій Жадан
Буде злива початку світу, і підніметься Рось...Катерина Калитко
І не вистачить сонця, аби все освітитиСергій Жадан
отак прокинутися від вибуху...Павло Коробчук
посеред ночі під час важкого кашлю...Анатолій Дністровий
з міста, якого немає, не доходять новини...Галина Крук
Велика годинникова стрілкаСергій Жадан
Вечірня школаДмитро Лазуткін
Оповита сном (THE SLEEPER)Едгар По
Нас не вчили жити в такому, і ми вчимося, як можемо...Катерина Калитко
Чужими піснями отруєна даль не навіки...Ігор Павлюк
Візерунки на склі. То від подиху нашого...Мар´яна Савка
Святи Йордан водою не вогнем...Мар´яна Савка
Така імла - поміж дощем і снігом...Мар´яна Савка
Він переїхав в Бучу в середині березня 2021...Максим Кривцов
Приймаю цю осінь внутрішньовенно...Сергій Кривцов
Скільки б я не старався виїхав по-сірому...Максим Кривцов
Падає ліс падає людина падає осінь...Сергій Кривцов
Зайшов до друга додому...Сергій Кривцов
Коли запропонують витягти соломинку памʼятіСергій Кривцов
Змійка дороги вигинається...Сергій Кривцов
Як же мріється нині про ваші нудні біографії...Максим Кривцов
Втрати...Сергій Кривцов
В прифронтовому місті...Сергій Кривцов
Сідаєш в броню наче у човен...Максим Кривцов
Під розбитим мостом протікає Оскіл...Максим Кривцов
Хто б міг подумати...Максим Кривцов
Я поверну собі своє життя обіцяю...Максим Кривцов
Моя голова котиться від посадки до посадки...Максим Кривцов
Хочу розповісти вам історію про велетенського кота...Максим Кривцов
Та, що зігріє тебе серед ночіСергій Жадан
Завантажити

Киця любить аж страх мандрувати,

Купу вражень нових здобувати,

Тож-бо не дивина,

Що весело-сумна

Покидає знов рідні пенати.

 

Спакувала кицюня валізи,

Все що треба, а більше не влізе

До торбинки й валіз,

Хоч на стелю ти лізь,

А лише необхідне в круїзі.

 

Викликає кицюня таксівку,

Картки бадає, ну і готівку,

Документи й квитки,

А тоді залюбки,

А чи й ні, покидає домівку.

 

Прибува на летовище вчасно,

Вже її не мандражить ковбасно,

Лиш легесенький щем

Тисне в грудях тихцем,

Ну а так все маркізно-прекрасно.

 

Відлітає з летовища плавно,

Почувається радісно-славно,

Ув очах каламуть,

В голові баламуть,

На обличчі усмішиться явно.

 

Через Мюнхен, в якім пересадка,

Пролягає маршрут киценятка,

З’їла там ковбасу,

Цюцю тірамісу,

Чаю випила зо два горнятка.

 

В Гетеборґ прибула безпроблемно,

Там зустріли її вельми чемно.

Поселилась, де слід,

З’їла рибний обід,

Прогулялась, хоч було вже темно.

 

Кілька днів – і всі справи в кишені,

Забуваються темпи шалені,

Скаче білка з коліс

У п’янкий парадіз,

Де смакують ланґусти печені.

 

Гетеборзькі пейзажі спокійні

Навівають фантазії мрійні –

От ще б коцура тут,

Щоб отой баламут

Пестив любощі безперебійні!

 

В Гетеборґу зібравши манелі,

Скандинавські співаючи трелі,

Прилетіла в Берлін.

Запросила на свінґ

Ладна парочка кицю в готелі.

 

В «Grand Hayat»-і така вже манера,

Що свінґують там всі, до холєри.

Киця в стилі своїм

Все ж відмовила їм,

Адже киця там без кавалера.

 

У готелі чудові сніданки,

Все що хочеш, лише без вівсянки.

Їла сир і лосось,

Ще смачнесеньке щось,

Але в міру і геть без захланки.

 

Від хандри утекла і від спеки,

Підвіконної від дискотеки,

У далекі краї,

Де вже знають її,

Де її поважають й ацтеки.

 

Ну, не зовсім вони, третьосвітні

Дикі киці шикарно-привітні,

Що в тих землях живуть,

Прасвіт свій бережуть,

І природою тільні і кітні.

 

На симпозіум киця ходила,

Научалась, та й інших там вчила,

Мала доповідь там,

Киця – вчена мадам,

Захопила усіх й приручила.

 

По Берліну кицюня гуляла,

До Райхстаґу також завітала,

На бомбезний вокзал,

Де під пива бокал

Вюрстхен-карі собі смакувала.

 

Скрізь по місту емблеми ведмедів,

Де б ти тільки їх там не угледів!

Через тлум москальні

Стільки їх, а чи ні?

То ж тотеми Берліна – ведмеді.

 

Але ж зупки вже там знамениті,

Їх ти їв би щодня і щомиті:

Перетертий томат,

Щонайкращий шпинат,

Гарбузові пюре соковиті.

 

Із Берліна кицюню «Lufthansa»

Запровадила тихо, без мансів,

Прямо у Амстердам,

А звідтіль в Роттердам

Кицю потяг завіз перевальцем.

 

В Роттердамі готель супер-рівня,

Номер в ньому, неначе шпаківня,

Хоч ти круть там чи верть,

А впираєшся в двер,

Їх там три, хоч би як не вертівся.

 

Назва «Breitner» у того готелю,

На сніданок сосиска з шрапнеллю,

Паштетівка така,

Гірша ще від пайка,

Зненавидженого і солдатнею.

 

У готелі у тому спрятачка

Преться в номер, неначе на срачку,

Прибиратись щохвилі;

Але киці не милі

Набридання, ото вже болячка!

 

Ходить до універу щоднини

(От енергії вже у людини!),

Бо симпозіум там,

Не берлінський бедлам,

А неначе сільські уродини.

 

Універ, для курчаток як квочка,

Там заходять зухвало і бочком.

Майстер-класи тупі,

Новизною скупі,

Але й тим там ся тішать, як цьвочком.

 

Плин життя в Роттердамі повільний,

Наче відпочинково-недільний,

Шабаш то сонних мух,

Відчуваєш на нюх

Неквапливості запах снодійний.

 

В кафе-шопах збувають канабіс,

Продають там щокроку ту напасть,

А пристійний бульйон

Готувати їм в лом,

Замість нього хоч пива ти «напійсь».

 

Зупку там подають в Роттердамі

Цибулеву, а наче з соплями,

З ложки шмаркля звиса,

Супер-шик і краса!

І чи личить ковтати то дамі?

 

Киця мріє, як за дев’яносто

Буде їй, то легенько і просто

Все ж поселиться там,

Бо для літніх мадам

Роттердам є підхожий сто-посто.

 

Майстер-клас відбула в універі,

У своїй першокласній манері,

Це був просто фурор,

Дала всім по сто фор,

А по тому зібрала манелі.

 

Ще до Швеції в справах гайнула,

Встигла все і нічо’ не забула.

Прилетіла у Львів,

А її там зустрів

Любий коцур, меткий, не маґула.

 

17.08/06.09.2017

 



Партнери