Завантажити

вiдштовхує його од Меланки.
 
С в i ч к а
Дивися, княже, щоб на честь її
Твого палацу я не запалив!
О л ь ш а н с ь к и й
(вихоплює меча й нападає на Свiчку).
Зухвалий кмет!
 
Товаришi миттю заслоняють Свiчку i вiдштовхують Ольшанського.
 
В с i
Товаришi! На помiч!
Гасiть свiчки! Хапайте лави!
 
Свiчка розпихає всiх i виходить на середину.
 
С в i ч к а
Тихо! Товаришi! Не в кулацi, а в правдi
Тепер повинна бути наша мiць.
(До Чопа, що вхопив велику лаву).
Облиш цю лаву, Чопе, мусим ми
Словами нашу правду довести.
Ч i п
Що там словами - києм по макiтрi,
Второпають вони куди мерщiй.
(Проте ставить лаву).
С в i ч к а
То слухай же, вельможний каштеляне,
I осмники, i писар, що прийшли
Насильством наше свiтло загасить.
I ти послухай, Юдо...
Ш а в у л а
Бачте, знов
При всiх мою персону ображають!
С в i ч к а
То знайте ж i затямте всi собi,
Що всi права та вiльностi громадськi
Затвердив нам князiвський привiлей
I маємо тепер ми право свiтла,
I годi вже дурити вам людей.
В с i
Так! Так! Пiд три чорти! Доволi глуму"
Гвалтiвники! Гнобителi! Кати!
О л ь ш а н с ь к и й
Ти помилився, майстре! Привiлей
Ваш з'їли мишi.
Ш а в ул а
Я ж казав!
С в i ч к а
Брехня! Ця грамота у нас.
(Виймає з-за пазухи папiр).
I ось її перепис,
А справжню ми сховали,- i мечем
Зумiємо її ми захистить.
 
Козелiус вихоплює у Свiчки папiр.
 
К о з е л i у с
Так ось яка це миша, що вночi
Державнiї папери утягла.
(Розглядає нашвидку папiр).
Я вказую на нього, як на татя,
Державного злочинця. Накажи
Його схопить негайно.
О л ь ш а н с ь к и й
(до варти).
Взять його!
 
Варта наближається до Свiчки, Меланка з криком поривається до нього, жовнiри її одштовхують. Цеховики кидаються на визвiл - починається бiйка.
 
М е л а н к а
Iване! Любий! Геть, гвалтiвники!
Не смiєте його ви!
К о з е к а
Геть сама!
З пiхов мечi! Берiть його! В залiза!
С в i чк а
Меласю, рiдна... ластiвко моя...
(Хапає важкий дзиглик -до Козеки).
Торкнись її хоч пальцем - розтрощу
Я голову тобi на сто шматкiв!
 
Жовнiри виймають мечi. Кiлька жовнiрiв насiдають на Свiчку i зв'язують йому руки.
 
Д i в ч а т а
Ой, лишенько! Тiкаймо! Боже ж мiй!
К а п у с т а
Меласю, доню... заспокойся, рiдна...
П е р е д е р i й
Товаришi! На визвiл! Не дамо
Товариша на згубу!
В с i
Бийте їх!
До зброї, цехи!
О л ь ш а н с ь к и й
А, свавiлля! Бунт!
Хапайте всiх!
С в i ч к а
Товаришi! Назад!
Не треба бiйки! Боронiть дiвчат!
Меласю боронiть мою, благаю!
Вiзьми її, Капусто.
Ч i п
Годi вже. Доволi слiв. До зброї, кожум'яки!
Трощiть катiв! Кияни, до київ!
 
Хапає велику лаву й суне на драбiв. Прiся чiпляється за нього й затримує.
 
П р i с я
Василечку, Василечку, не йди!
Тебе заб'ють. Я все... я все тобi!..
Тебе я поцiлую!
Ч i п
(виривається).
Геть! Не рiвня
Палкому кожум'яцi бондарiвна!
За мною, цехи! Кожум'яка йде!
О л ь ш а н с ь к и й
Крамола! Всiх рубайте! А, це ти!
Ц е хи
Не пiддавайсь! Лупцюйте душогубiв!
Ч i п
Де голова князiвська?
 
Нападає на Ольшанського зi своєю лавою, але в цю мить Козека вражає його мечем у голову.
 
К о з е к а
На ж тобi!
Чiи падає.

О л ь ш а н с ь к и й
Ще голови князiвської хотiв!
П р i с я
Василечку! Мiй любий! Боже ж мiй!
Не дивиться...
(Цiлує його й ревно плаче).
О л ь ш а н е ь к и й
А, будете тепер!
 
Ремiсникiв переможено. Свiчку та ще кiлькох пов'язано.
 
О л ь ш а не ь к и й
Ведiть його!
М е л а н к а
Iване! Рiдний мiй!
(Метнулася до нього, але падає, зомлiвши).
С в i ч к а
Меласю! Рiдна!
 
Силкується вирватись, кiлька жовнiрiв його стримують.
 
О л ьш а н с ь к и й
Не пускай! Держи!
Держiть його, крамольника, свавiльця!
Мечi до горла!
С в i ч к а
Браття дорогi!
Благаю, бережiть мою єдину!
 
Дiвчата, Капуста i кiлька майстрiв обережно вiдносять Меланку в глибину хати.
 
О л ь ш а н с ь к и й
Рушай до замку! Буде вам похмiлля.
(Витирає кров з обличчя).
Ну, майстре Свiчко! Ну й гарячий мед
У тебе на весiллi...
С в i ч к а
Постривай!
Ще не скiнчилось Свiччине весiлля!
В с i
(хмуро

читати