Електронна бібліотека/Проза

Робочий чатСеліна Тамамуші
все що не зробив - тепер вже ні...Тарас Федюк
шабля сива світ іржавий...Тарас Федюк
зустрінемось в києві мила недивлячись на...Тарас Федюк
ВАШ ПЛЯЖ НАШ ПЛЯЖ ВАШОлег Коцарев
тато просив зайти...Олег Коцарев
біле світло тіла...Олег Коцарев
ПОЧИНАЄТЬСЯОлег Коцарев
добре аж дивно...Олег Коцарев
ОБ’ЄКТ ВОГНИКОлег Коцарев
КОЛІР?Олег Коцарев
ЖИТНІЙ КИТОлег Коцарев
БРАТИ СМІТТЯОлег Коцарев
ПОРТРЕТ КАФЕ ЗЗАДУОлег Коцарев
ЗАЙДІТЬ ЗАЇЗДІТЬОлег Коцарев
Хтось спробує продати це як перемогу...Сергій Жадан
Нерозбірливо і нечітко...Сергій Жадан
Тріумфальна аркаЮрій Гундарєв
ЧуттяЮрій Гундарєв
МузаЮрій Гундарєв
МовчанняЮрій Гундарєв
СтратаЮрій Гундарєв
Архіваріус (новела)Віктор Палинський
АРМІЙСЬКІ ВІРШІМикола Істин
чоловік захотів стати рибою...Анатолій Дністровий
напевно це найважче...Анатолій Дністровий
хто тебе призначив критиком часу...Анатолій Дністровий
знає мене як облупленого...Анатолій Дністровий
МуміїАнатолій Дністровий
Поет. 2025Ігор Павлюк
СучаснеІгор Павлюк
Подорож до горизонтуІгор Павлюк
НесосвітеннеІгор Павлюк
Завантажити
1 2 3 »

У просторiм другiм класi нормальної школи отцiв василiан * (* Василiвни - ченцi василiанських унiатських монастирiв.) у Дрогобичi тихо, хоч мак сiй. Наближається година "красного писання", страшна для всiх не так самим предметом, як радше особою вчителя. У василiанськiй школi на всi предмети вчителi - самi отцове, а тiльки для науки писання вони найняли собi свiтського чоловiка, якогось бувшого економа чи наставника, пана Валька. Пану Вальковi ще й досi здається, що вiн економ: хоч iз нагайкою ходити тепер не випадає, але все-таки вiн не помiтується * (* П о м i т у в а т и с я - цуратися.) хоч тростiвки i нiколи не занедбує робити з неї вiдповiдного вжитку. Очевидна рiч, що дiти, пiдданi хоч би тiльки на годину властi такого вчителя, дрижать наперед i "красне писання" є для них найбiльшою мукою.
Малий Мирон один сидить спокiйний, майже веселий у лавцi. Вiн дивується, чому се нараз так тихо стало в класi, коли один смiльчак, висланий на коридор на звiдини * (* Звiдини - розвiдка.), вбiг до класу i крикнув: "Валько прийшов!" В тiй самiй хвилi тихо стало в класi. Малий Мирон не знає ще пана Валька. Вiн iно що прийшов iз сiльської школи, батько записав його до другого нормального класу у отцiв василiан, i нинi перша година красного писання. I хоть на селi вiн у писаннi був дуже слабий, не вмiв нi пера вiдповiдно взяти в руку, нi вивести гладко та рiвно одного штриха, - то все-таки вiн дитина, не йому журитися наперед тим, чого ще не знає. Вiн здивувався, чому се нараз так тихо стало, але про причину не смiв допитуватися нiкого зi своїх сусiдiв - вiн же з ними досi дуже мало знайомий. Та й, зрештою, його се й небагато обходило. Серед тої, для iнших страшної й тривожної, тишi вiн тим вигiднiше вiддався найлюбiшому заняттю - думкам про свою рiдну сторону. Не можна сказати, аби вiн тужив за нею: вiн знав, що щопонедiлка побачить i батька й матiр. Вiн тiльки думав собi, як то гарно буде, як колись, лiтом, приїде додому, буде мiг знов свобiдно бiгати по пастiвниках, сидiти над рiчкою або бродити по нiй за ковблями *(* К о в б е л ь - рiзновид дрiбної рiчкової риби.); се були думки радше веселi, яснi, блискучi, а не тужнi, не жалiбнi. Малий Мирон розкiшне ниряв у тiй красотi природи, що розцвiтала в його уявi серед сiрих, холодних стiн василiанської школи, i не думав про погрозу, що наближалася над клас.
- Ба, а ти собi чому не прилагодиш скриптури * (* Скриптура-зошит.) до писання? - запитав стиха один сусiд Мирона, стусаючи його пiд бiк.
- Га? - вiдповiв Мирон, немило збуджений зi свойого золотого сну.
- Скриптури приладь до писання! - повторив товариш i показав Мироновi, як покласти скриптури, як каламар i перо пiсля приписiв пана Валька.
- Iде вже, йде вже! - пронiсся шепiт по класу, мов при наближеннi якого грiзного царя, коли на коридорi залунали кроки вчителя "красного писання". Швидко потiм отворилися дверi класу, i Валько ввiйшов. Мирон позирнув на нього. Учитель своєю подобою зовсiм не пригадував нiякого царя. Се був середнього росту чоловiк, з коротко обстриженим волоссям на круглiй баранячiй головi, з рудими короткими вусами i рудою гiшпанською борiдкою. Його широке лице i широкi, мiцно розвиненi вилицi враз iз великими, на боки повiдгинаними ушима надавали йому вираз тупої упертостi й м'ясоїдностi. Невеличкi жаб'ячi очi сидiли глибоко в ямках i блимали вiдти якось злобно та неприязно.
- Ано! - крикнув вiн грiзно, зачинивши за собою дверi класу i помахуючи тростиновою вигинчастою паличкою. I вiд того крику, немов вiд вiтру хмарної лiтньої днини хиляється разом колосся жита, так само похилилися додолу голови вiсiмдесяти п'яти школярiв над писемними, синьо та червоно поленiйованими скриптурами. В руцi у кожного школяра тремтiло перо. Один тiльки малий Мирон, що ще не знав Валькової вдачi, сидiв, обернений лицем до класу, i вдивлювався в нового вчителя.
- А ти що? - крикнув, визвiрившись на нього, Валько i просто направив кроки до нього.
Малий Мирон так i остовпiв з наглого переполоху. Вiн якимось несвiдомим поривом обернувся i зложив своє тiло в таке положення, в якiм уже з мiнуту трепещали його товаришi.
Валько взяв у руки крейду, приступив до таблицi, розмахнувся i почав писати. Зразу писав тiльки букви, малi й великi, самоголоснi й суголоснi, без нiякого, впрочiм, значiння. Але далi-далi дiйшов i до слiв, а в кiнцi й до цiлих речень, як, напримiр: "Бог сотворив свiт", "Чоловiк має двi руки", "Земля мати наша". Вичерпавши таким способом свою мудрiсть, показавши вповнi св'оє знання красного писання в численних викрутасах та довгих, як свiт, i рiвних, як ковбаси, хвостиках, Валько положив крейду, вiдступився, зирнув ще раз з уподобою на записану таблицю i вiдтак, обернувшися до трепечучого класу, крикнув грiзно:
- Писати!
Його наукова дiяльнiсть в тiй хвилi щасливо скiнчилася, - тепер починалася його економська дiяльнiсть. Щоб показати се наглядно, вiн сильно стрiпнув пальцями, аби стрясти з них учений крейдяний порох, i замiсть нього взяв у руки свою тростину. I немов

1 2 3 »

Останні події

29.06.2025|13:28
ВСЛ оголосило передзамовлення на книжку Юлії Чернінької "Бестселер у борг"
26.06.2025|19:06
Дмитро Лазуткін став лауреатом літературної премії імені Бориса Нечерди
26.06.2025|14:27
Роман, що повертає емпатію: у Луцьку вийшла книжка Костянтина Коверзнєва
26.06.2025|07:43
«Антологія американської поезії 1855–1925»
25.06.2025|13:07
V Міжнародний літературний фестиваль «Фронтера» оголошує фокус-тему та нових учасників
25.06.2025|12:47
Блискучі рішення для життя і роботи: українською побачив світ комікс всесвітньовідомого поведінкового економіста Дена Аріелі
25.06.2025|12:31
«Основи» готують до друку «Стан людини» Ханни Арендт
25.06.2025|11:57
Сьомий Тиждень швейцарського кіно відбувається у липні
25.06.2025|11:51
Видавництво READBERRY перевидало «Чорну раду» Куліша
20.06.2025|10:25
«На кордоні культур»: до Луцька завітає делегація митців і громадських діячів із Польщі


Партнери