Завантажити

Настала осінь. Із ще теплими дощами, ще сонячними днями. Дерева позолотили крони, готуючись скоро скинути це золото, щоб із приходом суворої зими вкритися білою ковдрою і заснути до весни.

У саду з молоденької тендітної яблуньки впав перший її плід - червонощоке яблуко. Покотилось прямо до ніг дівчинки, яка гуляла тут.

- Ой яке чудове! – вигукнула вона, піднявши його, і побігла, радісна, показати матері.

Матері також дуже сподобалося велике, наливне яблуко з червоними бочками. Дівчинка показала яблуко всім родичам - сестрі, тітці, дядькові, бабусі, дідові. Потім побігла ще показати плід та покрасуватися ним до сусідів, до подруг. Так звістка про чудове яблуко облетіла всю округу. Яблуко подобалося всім. Хтось просив продати його за великі гроші, хтось просто подарувати, а подруги - хоча б дати скуштувати. „Ні”, - відмовляла всім дівчинка. - „Я поставлю його у кришталеву вазу і буду милуватися ним, а ви можете приходити до мене, щоб побачити його”. Дівчинка так і зробила.

Наступного дня, лише прокинувшись, згадала про чудове яблуко, і дуже захотілося їй спробувати його на смак. Шкода, звичайно, нищити таку красу, але ж воно все одно зігниє, пролежавши пару днів. Тому дівчинка твердо вирішила його з’їсти. Узяла яблуко з кришталевої вази, відкусила шматочок. Але раптом викинула, відчувши гіркоту. З місця відкушеного шматочка виліз великий, бридкий черв’як.

Яблуко, таке красиве, червонощоке й апетитне, виявилося червиве. Дівчинка викинула його, так і не з’ївши. Незважаючи на його красу.

читати