Завантажити

На березі моря, у маленькій хатинці з очерету жила собі якось маленька „ч”. Дуже любила вона ласкаве море і могла сидіти біля нього цілими вечорами. Часто маленька „ч” приносила з собою на берег ЧАЙНИК, ЧАШКУ і, попиваючи смачний ЧАЙ, милувалася заходом сонця. Тоді до неї неодмінно підпливала морська подруга – величезна ЧЕРЕПАХА, яка дуже любила сперечатись, і вони довго про щось собі гомоніли.
От і цього разу подруги мило смакуючи ЧАЄМ сиділи собі на теплому піску, спостерігаючи за ЧАЙКАМИ та роздумуючи над тим чи вміють ЧАЙКИ плавати.
Маленька „ч ” наполягала на тому, що таки вміють, бо сама бачила, як Чайка сівши на воду пливла собі. А ЧЕРЕПАХА, була дуже вперта, і думаючи, що плавати це означає лише так як вона, під водою, заперечувала, що ЧАЙКИ не вміють літати. Та така почалась у них суперечка, що дійшла аж до ЧВАРІВ.
Ображена тим що маленька „ч” не поступається, ЧЕРЕПАХА поплила навіть не попрощавшись. І так швидко та необережно, що заплила в місця де рибаки закинули сітку та й заплуталась у них.
„Що ж робити? Скоро припливуть рибаки і мене зловлять.” – забідкалась вона намагаючись вирватись з сітей.
Побачила це ЧАЙКА, яка пролітала недалечко.
- Що з тобою ЧЕРЕПАХО? – запитала вона.
- Я у біді! З необережності потрапила я в рибацькі сіті. Допоможи будь-ласка!
ЧАЙКА підлетіла ближче, сіла на воду і попливла до ЧЕРЕПАХИ.
„От нерозумна ж я” – промайнула у ЧЕРЕПАХИ думка. „Я ж через це посперечалась з маленькою „ч” і тому у сіті потрапила. Треба було послухати її. ЧАЙКИ таки справді вміють плавати. Тільки б вибратися звідси тоді я відразу попрошу вибачення у подруги”. А ЧАЙКА намагалась дзьобом розірвати міцну сітку, та нічого у неї не виходило.
- Ой, ЧЕРЕПАХО, не виходить у мене нічого. Що ж робити? Як тебе визволити?
- Лети до моєї подруги, вона на березі живе у хатинці з очерету і розкажи їй усе. Вона обов’язково щось придумає.
Маленька „ч” почувши про біду, що сталася з ЧЕРЕПАХОЮ, одягнула великі гумові ЧОБОТИ, сіла у ЧОВЕН і поспішила виручати незгідливу подругу. А ЧАЙКА полетіла покликати на допомогу своїх братів та сестер ЧАЙОК.
ЧАЙКИ міцними дзьобами взялись розривати мотузки рибацької сітки, а маленька „ч” – розпутувати з них ЧЕРЕПАХУ. Через якийсь ЧАС ЧЕРЕПАХА була вільна і друзі щасливі попливли до берега, ЧАЙКИ полетіли слідом.
- Пробач мене, маленька „ч”, та велике тобі і вам ЧАЙКИ дякую, що врятували мене від загибелі. – сказала ЧЕРЕПАХА гріючись на теплому піску та попиваючи смачний ЧАЙ. – Тепер я ніколи не буду сперечатися коли не знатиму напевне. – і ви ЧАЙКИ, пробачте мене. Тепер я знаю, що ви вмієте плавати і ще знаю що ви дуже добрі друзі.
Маленька „ч” лише посміхнулась на ці слова.
Більше ЧЕРЕПАХА не сперечалась і мирно жила і з маленькою подругою і з ЧАЙКАМИ.

читати