Електронна бібліотека/Поезія

"Рейвах" (уривок з роману)Фредерік Верно
Стільки людей поховано у пустелі...Олег Короташ
Можеш забрати в мене трохи страху?Сергій Жадан
Далі стоятимеш там, де завжди і була...Катерина Калитко
Після снігуОксана Куценко
Спочатку поет жив в життєпросторі світла...Микола Істин
Буде час, коли ти...Сергій Жадан
Буде злива початку світу, і підніметься Рось...Катерина Калитко
І не вистачить сонця, аби все освітитиСергій Жадан
отак прокинутися від вибуху...Павло Коробчук
посеред ночі під час важкого кашлю...Анатолій Дністровий
з міста, якого немає, не доходять новини...Галина Крук
Велика годинникова стрілкаСергій Жадан
Вечірня школаДмитро Лазуткін
Оповита сном (THE SLEEPER)Едгар По
Нас не вчили жити в такому, і ми вчимося, як можемо...Катерина Калитко
Чужими піснями отруєна даль не навіки...Ігор Павлюк
Візерунки на склі. То від подиху нашого...Мар´яна Савка
Святи Йордан водою не вогнем...Мар´яна Савка
Така імла - поміж дощем і снігом...Мар´яна Савка
Він переїхав в Бучу в середині березня 2021...Максим Кривцов
Приймаю цю осінь внутрішньовенно...Сергій Кривцов
Скільки б я не старався виїхав по-сірому...Максим Кривцов
Падає ліс падає людина падає осінь...Сергій Кривцов
Зайшов до друга додому...Сергій Кривцов
Коли запропонують витягти соломинку памʼятіСергій Кривцов
Змійка дороги вигинається...Сергій Кривцов
Як же мріється нині про ваші нудні біографії...Максим Кривцов
Втрати...Сергій Кривцов
В прифронтовому місті...Сергій Кривцов
Сідаєш в броню наче у човен...Максим Кривцов
Під розбитим мостом протікає Оскіл...Максим Кривцов
Хто б міг подумати...Максим Кривцов
Завантажити

Природа - Храм.
У ньому восени,
Якщо прислухатись,
Бринять реквійні меси.
Те,
Що трави і дерева
Сукупно з людством
Живуть духовно оркестрово,
Давно відомо.
Щоправда, з людством поосібним...
Кожна травинка, кожен корінець
І кожно польова культура
Співають.
І коли йдуть у ріст - радіють
Дощам і сонцю.
А опісля
(прийшов на згадку голос перепілки)
Сумують.
Не тоскно, але й не
Безадресно бадьоро....
І журавлі, гуртуючись, не плачуть ...
Й ліси, жовтіючи, не мруть...
Мелодії душі
(шукати іншу назву заважає розум,
що знає все, не знаючи нічого)
Скрипково тоншають.
І стають зримими, як ниті бабиного літа...
Нам лиш здається, що мажорність і мінорність
Є виплодом музик. І симфонізм -
То щось цивілізаційно історичне...
І звук, і барва,
А з тим і кольоровість
(до слова: земна палітра й місячні пейзажі
не корелюються з прибульцями в режимах
земних задум)
Відоркесторовані спрадавна.
Цілком можливо, ті мільярди літ,
Що Всесвіт витратив на Земність,
Якою та вдирається ув очі,
У вуха й мізки
Збіологізованих творінь,
Пішли найперше на єднання партитур
Життя як єдності Матерії і Духу.
Давно завершеної.
А що комусь здається - ні,
То здавна атонально
Із кфедр і амвонів
Цьому невігласту навчають
Лиш внутрішньо глухонімі...
8.9.2021 р.



Партнери