Електронна бібліотека/Поезія
- так вже сталось. ти не вийшов...Тарас Федюк
- СкорописСергій Жадан
- Пустеля ока плаче у пісок...Василь Кузан
- Лиця (новела)Віктор Палинський
- Золота нива (новела)Віктор Палинський
- Сорок дев’ять – не Прип’ять...Олег Короташ
- Скрипіння сталевих чобіт десь серед вишень...Пауль Целан
- З жерстяними дахами, з теплом невлаштованості...Сергій Жадан
- Останній прапорПауль Целан
- Сорочка мертвихПауль Целан
- Міста при ріках...Сергій Жадан
- Робочий чатСеліна Тамамуші
- все що не зробив - тепер вже ні...Тарас Федюк
- шабля сива світ іржавий...Тарас Федюк
- зустрінемось в києві мила недивлячись на...Тарас Федюк
- ВАШ ПЛЯЖ НАШ ПЛЯЖ ВАШОлег Коцарев
- тато просив зайти...Олег Коцарев
- біле світло тіла...Олег Коцарев
- ПОЧИНАЄТЬСЯОлег Коцарев
- добре аж дивно...Олег Коцарев
- ОБ’ЄКТ ВОГНИКОлег Коцарев
- КОЛІР?Олег Коцарев
- ЖИТНІЙ КИТОлег Коцарев
- БРАТИ СМІТТЯОлег Коцарев
- ПОРТРЕТ КАФЕ ЗЗАДУОлег Коцарев
- ЗАЙДІТЬ ЗАЇЗДІТЬОлег Коцарев
- Хтось спробує продати це як перемогу...Сергій Жадан
- Нерозбірливо і нечітко...Сергій Жадан
- Тріумфальна аркаЮрій Гундарєв
- ЧуттяЮрій Гундарєв
- МузаЮрій Гундарєв
- МовчанняЮрій Гундарєв
- СтратаЮрій Гундарєв
Завантажити
Коли нема кому сказати: "Ти чарівна.
Чи просто гарна. Чи - приходь.
Посидимо. Помовчимо", -
Звикаєш не до старості, а світу
Безілюзійного. Хоч товаришування
З жінками і жіночістю - теж блуд.
Як те усе, чим із жінками був,
І - чим оце наразі став.
Поганином - то надто м´ягко.
Твердіше і точніше - брехуном.
Ситуативно різним.
Довірливим.
Як все живе - шукаючим тепла.
Й ошуканим насамкінець самим собою.
А жіноцтво...
Те саме і не те.
Коли його запрагнеш підкорити
(про насолоди ліпше промовчати, позаяк вони
самі по собі самоїдні),
Або коли ідеш
До статі слабшої у рабство,
Світ половиниться на день і ніч.
Ми вдень (назва умовна)
Ким тільки не здаємось
Собі і тим, хто нас жадає.
А без одеж, за верховенства плоті,
А надто ж у задиханій роботі
Ми - тля. А жінка
Сама Земля.
Більше ні слова.
Що ж до вже мовленого: "Помовчимо", -
Тут справа тонша.
Мовчать по-різному й про різне.
Велике щастя хай занадто пізно
Дійти до здогаду, що мова сиротить
На пережите виключно тобою.
Усі жінки, що їх ти знав,
Якщо й любили, то не завше
Лише тебе.
Не апелююй в цих справах до Небес.
Будь толерантнішим, скромнішим.
У кожній з людських ніш
Своя мораль й окрема правда...
Хочещ любові? Чи то пак - злиття
З чужою хіттю - то одне,
А прагнеш спільного життя...
Про це не мрій. Ти ж, нагадаю, тля,
А мати і любаска... Надто закохана...
Веління Духу і веління Плоті
Єднаються лише в скорботі
Без розміру і дна.
Не ми народжуєм - народжують жінки.
Що саме - я наразі мовкну.
Але народжують...
Здається все.
Що треба - сказано. А далі думай.
І наодинці, і у парі з тими,
Що теж, як просто люди,
Не полюбляють схими....
10.9.2021 р.
Останні події
- 11.09.2025|19:25Тімоті Снайдер отримав Премію Стуса-2025
- 10.09.2025|19:24Юліан Тамаш: «Я давно змирився з тим, що руснаків не буде…»
- 08.09.2025|19:3211 вересня стане відомим імʼя лауреата Премії імені Василя Стуса 2025 року
- 08.09.2025|19:29Фестиваль TRANSLATORIUM оголосив повну програму подій у 2025 році
- 08.09.2025|19:16В Україні з’явилася нова культурна аґенція “Терени”
- 03.09.2025|11:59Український ПЕН оголошує конкурс на здобуття Премії Шевельова за 2025 р
- 03.09.2025|11:53У Луцьку — прем’єра вистави «Хованка» за п’єсою іспанського драматурга
- 03.09.2025|11:49Літагенція OVO офіційно представлятиме Україну на Світовому чемпіонаті з поетичного слему
- 02.09.2025|19:05«Пам’ять дисгармонійна» у «Приватній колекції»
- 27.08.2025|18:44Оголошено ім’я лауреата Міжнародної премії імені Івана Франка-2025