Завантажити

вона на сонці. Всякий плід - божий дар, та не в лоні у вашої дочки. Пильнуй, друже.
Полоній
(убік)
Ну що ви скажете Усе тягне своєї про мою доньку. Одначе спершу він мене не впізнав; сказав, що я торговець рибою. Дійшов він краю, дійшов краю. І я замолоду зазнав був багато лиха через ту любов; достоту отак само. А мовлю-но я до нього знову... Що, пане мій, ви читаєте
Гамлет
Слова, слова, слова.
Полоній
А про що йдеться там, пане мій
Гамлет
Між ким
Полоній
Я питаю, про що йдеться в вашій книжці, пане.
Гамлет
Це наклепи, добродію. Пройдисвіт сатирик каже тут,^ що в старих людей сиві бороди, зморшки на виду, а з їхніх очей тече густа смола, як слив'яний глей, і що їм так прикро бракує кебети в голові, як і сили в стегнах. Хоч я твердо й міцно з [41] цим згоден, проте, добродію, я вважаю за негоже так-таки про це писати. Адже ви самі, добродію, були б мого віку, якби здужали позадкувати раком.
Полоній
(убік)
Хоч це й божевілля, але в ньому є послідовність... Чи не піти б вам відси, пане Тут дме.
Гамлет
В могилу
Полоній
Справді, там нізвідки не дме.
(Вбік)
Як дотепно він подеколи відказує! Божевіллю часом так щастить влучно висловитись, що розуму й здоровому глуздові годі й пробувати. Треба лишити його й надумати, як би звести його з дочкою... Вельмишановний принце, уклінно прошу дозволу покинути вас.
Гамлет
Нічого іншого ви не могли б попросити в мене, з чим я розлучивсь би охочіше... Крім мого життя, крім мого життя, крім мого життя.
Полоній
Бувайте здорові, принце.
Гамлет
Ото ще ці старі нудотні дурні!
Входять Розенкранц і Гільденстерн.
Полоній
Вам пана Гамлета Він осьде.
Розенкранц
Спасибі, пане.
Полоній виходить.
Гільденстерн
Вельмишановний принце!
Розенкранц
Мій любий принце!
Гамлет
Мої найліпші друзі! Як ся маєш, Гільденстерне А ти як, Розенкранце Як, добрі хлопці, живете
Розенкранц
Як перші-ліпші із синів землі.
Гільденстерн
Щасливі тим, що не в надмірнім щасті. Ми не на шишці ковпака Фортуни.
Гамлет
Але й не на підошвах її черевиків
Розенкранц
Ні там, ні там, мій пане.
Гамлет
Тобто ви живете біля її поперека, чи то в- самому осередді її розкошів
Гільденстерн
Та десь посередині, в скромному місці.
Гамлет
В скоромному місці Фортуни Ой, велика правда; це відома потіпаха. Що нового
[42]
Розенкранц
Нічого, крім хіба того, що світ став чесний.
Гамлет
Виходить, скоро страшний суд... Але ваша новина неправдива. Дозвольте спитати докладніше чим ви, мої добрі друзі, завинили в Фортуни, що вона вас послала сюди, в тюрму
Гільденстерн
В тюрму, принце
Гамлет
Данія - тюрма.
Розенкранц
Тоді весь світ - тюрма.
Гамлет
Та й добряча; у ній стільки буцегарень, темниць, підземель. Данія - одне з найгірших.
Розенкранц
Ми не такої думки, принце.
Гамлет
Ну, то вам вона не тюрма. Бо нічого ні доброго, ні злого нема, а наше мислення утворює те чи те. Мені вона тюрма.
Розенкранц
То значить, ваша честолюбність зробила її тюрмою; вона затісна для вашого духу.
Гамлет
О боже, мені вистачило б і горіхової шкаралупи. Навіть у ній я міг би вважати себе за владаря безкрайого простору, якби мені не снилося лихих снів.
Гільденстерн
А ті сни і є ваша честолюбність. Адже сама мрія честолюба просто тінь сну.
Гамлет
А сам сон - тільки тінь.
Розенкранц
Правда, а по-моєму, честолюбність така легка й плинна сама по собі, що це всього лише тінь тіні.
Гамлет
То виходить, що жебраки - це тіла, а королі й пихаті герої - тіні тих жебраків. Чи не піти нам до двору Бо, слово честі, я не в силі розумувати.
Розенкранц і Гільденстерн
Ми вам до послуг.
Гамлет
Не треба. Я не бажаю вас рівняти до решти моїх слуг. Адже, признатись вам по честі, мене й так аж надто добре доглядають. Але, не в службу, а в дружбу, чого ви в Ельсі-норі
Розенкранц
Щоб вас відвідати, мій принце, та й усе.
Гамлет
Злидар, як я, бідний і на подяку. Але дякую вам, дарма що моя дяка, любі друзі, і шеляга не варта. По вас не посилали Вам самим забаглось мене побачити Зі своєї охоти Будьте чесні зі мною. Ну-бо, кажіть.[43]
Гільденстерн
Що ж нам казати, принце
Гамлет
Та що хочете! А тепер ближче до діла. По вас послали. У ваших очах видно щось ніби признання, і вам не вистачає спритності, щоб його приховати. Я знаю, що ласкаві король і королева вас викликали.
Розенкранц
3 якою метою, принце
Гамлет
Це вже ви маєте мені з'ясувати. Але заклинаю вас правом товариша, молодістю, що нас єднає, обов'язком, який накладає на нас наша невмируща дружба, і всім ще дорожчим, чим зворушив би вас кращий красномовець, будьте прямі й щирі зі мною, чи посилали по вас, чи ні
Розенкранц
(стиха, до Гільденстерна)
Що казати
Гамлет
(убік)
Еге, ви вже в мене на оці.
(Вголос)
Як ви мене любите, не крийтесь.
Гільденстерн
Нас, принце, викликано.
Гамлет
Я скажу вам нащо. Мій здогад дозволить вам нічого не визнавати, і ваша обіцянка тайни перед королем і королевою не злиняє ні на пір'їну. Останнім часом - сам не знаю з чого - я втратив усю свою жвавість, занедбав усі звичні справи. І справді, так важко стало

читати