
Електронна бібліотека/Проза
- Хтось спробує продати це як перемогу...Сергій Жадан
- Нерозбірливо і нечітко...Сергій Жадан
- Тріумфальна аркаЮрій Гундарєв
- ЧуттяЮрій Гундарєв
- МузаЮрій Гундарєв
- МовчанняЮрій Гундарєв
- СтратаЮрій Гундарєв
- Архіваріус (новела)Віктор Палинський
- АРМІЙСЬКІ ВІРШІМикола Істин
- чоловік захотів стати рибою...Анатолій Дністровий
- напевно це найважче...Анатолій Дністровий
- хто тебе призначив критиком часу...Анатолій Дністровий
- знає мене як облупленого...Анатолій Дністровий
- МуміїАнатолій Дністровий
- Поет. 2025Ігор Павлюк
- СучаснеІгор Павлюк
- Подорож до горизонтуІгор Павлюк
- НесосвітеннеІгор Павлюк
- Нічна рибалка на СтіксіІгор Павлюк
- СИРЕНАЮрій Гундарєв
- ЖИТТЯ ПРЕКРАСНЕЮрій Гундарєв
- Я, МАМА І ВІЙНАЮрій Гундарєв
- не знаю чи здатний назвати речі які бачу...Анатолій Дністровий
- активно і безперервно...Анатолій Дністровий
- ми тут навічно...Анатолій Дністровий
- РозлукаАнатолій Дністровий
- що взяти з собою в останню зимову мандрівку...Анатолій Дністровий
- Минала зима. Вона причинила вікно...Сергій Жадан
- КротовичВіктор Палинський
- Львівський трамвайЮрій Гундарєв
- Микола ГлущенкоЮрій Гундарєв
- МістоЮрій Гундарєв
- Пісня пілігримаАнатолій Дністровий
кавалерия мчится. Ну ка, поднимайся живей, помоги мне постромки связать, – Красотка то оборвала их.
В десяти шагах грянули выстрелы. Наш герой, отдохнувший и бодрый, сказал про себя: «А ведь я в сущности еще не сражался по настоящему, весь день только и делал, что эскортировал генералов».
– Я должен сражаться, – сказал он маркитантке.
– Не беспокойся! Будешь сражаться, сколько душе твоей угодно и даже больше. Мы пропали. Обри, дружок! – крикнула она спешившему мимо капралу. – Поглядывай время от времени, где я, где моя повозка.
– Вы пойдете сейчас в бой? – спросил Фабрицио капрала.
– Нет! Надену лакированные туфли и отправлюсь на бал.
– Я пойду с вами.
– Можешь взять с собой этого молоденького гусара, – крикнула маркитантка. – Он хоть и буржуа, а храбрый малый.
Капрал молча шел быстрым шагом. Подбежали восемь – десять солдат и пошли за ним; он привел их к толстому дубу, окруженному кустами терновника, и все так же молча разместил их вдоль опушки леса растянутой цепью – каждый стоял по меньшей мере в десяти шагах от своего соседа.
– Ну, слушай, ребята! – сказал, наконец, капрал, впервые нарушив молчание. – Без команды не стрелять. Помните, что у вас только по три патрона.
«Да что же это происходит?» – спрашивал себя Фабрицио. И когда, наконец, остался один на один с капралом, сказал:
– У меня ружья нет.
– Во первых, молчи! Ступай вон туда; шагах в пятидесяти от опушки найдешь какого нибудь беднягу солдата, которого зарубили пруссаки. Сними с него ружье и патронташ. Да смотри у раненого не вздумай взять! Бери ружье и патронташ у того, кто наверняка убит. Поживей возвращайся, а не то попадешь под пулю своего же товарища.
Фабрицио бросился бегом и вскоре вернулся с ружьем и патронташем.
– Заряди ружье и встань за это вот дерево. Только помни: без моей команды не стрелять… Эх, сукин сын! – ругнулся капрал, прервав свои указания. – Он и ружье то зарядить не умеет!..
Капрал помог Фабрицио зарядить ружье и опять заговорил:
– Если увидишь, что неприятель скачет прямо на тебя, зарубить хочет, – вертись вокруг дерева, а стреляй только в упор, когда он будет в трех шагах от тебя, – надо, чтобы твой штык почти касался его мундира. Да брось ты свою саблю! – крикнул капрал. – Еще споткнешься о нее и упадешь!.. Черт побери! Ну и солдат дают нам теперь!..
С этими словами он сам снял с Фабрицио саблю и в сердцах далеко отшвырнул ее.
– Ну ка, оботри платком кремень в замке. Да ты хоть раз в жизни стрелял из ружья?
– Я охотник.
– Слава тебе господи! – воскликнул капрал со вздохом облегчения. – Главное, без моей команды не стреляй.
И он ушел. Фабрицио ликовал. «Наконец то я по настоящему буду драться, убивать неприятеля! – думал он. – Нынче утром они угощали нас пушечными ядрами, а я ничего не делал, только понапрасну рисковал жизнью, – дурацкое занятие!»
Он глядел во все стороны с крайним любопытством. Вскоре очень близко от него раздалось семь восемь выстрелов. Но так как он не получил приказа стрелять, то стоял, притаившись, за деревом. Уже надвигалась ночь. Ему казалось, что он в засаде на медвежьей облаве в Трамецинских горах, над Гриантой. И ему вспомнился охотничий прием: он достал из сумки патрон и вытащил из него пулю. «Если он покажется, надо уложить его на месте», – и он забил шомполом вторую пулю в ствол ружья. Вдруг он услышал два выстрела возле самого своего дерева и в ту же минуту увидел кавалериста в голубом мундире, который вынесся на лошади с правой стороны и поскакал мимо него влево. «Он еще не в трех шагах от меня, – думал Фабрицио, – но я все таки не промахнусь, я уверен». Фабрицио старательно целился, переводя дуло ружья, и, наконец, спустил курок. Всадник упал вместе с лошадью. Нашему герою по прежнему казалось, что он на охоте, и он весело помчался к убитому им зверю. Он был уже совсем близко от упавшего и, видимо, умирающего пруссака, как вдруг с невероятной быстротой прискакали два других прусских кавалериста, явно намереваясь зарубить его. Фабрицио со всех ног бросился к лесу и, чтоб удобнее было бежать, швырнул наземь ружье. Пруссаки были уже в трех шагах от него, когда он добежал до поросли молодых дубков, насаженных вдоль опушки, с прямыми, ровными стволами толщиной в руку. Пруссаки на минуту замешкались перед этими дубками, но все же проехали и погнались за Фабрицио по лесной прогалине. Они чуть было снова не настигли его, но дорогу им преградили семь восемь толстых деревьев, а Фабрицио проскользнул между стволами. И тотчас же навстречу ему раздался залп пяти шести ружей, так близко, что вспышками огня чуть не обожгло ему лицо. Он пригнул голову, и, когда поднял ее, прямо перед ним оказался капрал Обри.
– Убил одного? – спросил он Фабрицио.
– Да, только ружье потерял.
– Не беда, ружей здесь сколько хочешь. А ты все таки молодец, хоть и глядишь дурнем, – день у тебя не пропал даром. Зато вот эти разини промахнулись и упустили тех двоих, что за тобой гнались, а ведь пруссаки были у них перед самым носом. Мне то их не видно было. Ну ладно. Теперь дадим ходу; полк где то
Останні події
- 16.06.2025|23:44Під час «Книжкового двіжу» в Луцьку зібрали 267 892 гривень на FPV-дрони
- 16.06.2025|16:24«Основи» видадуть повну версію знаменитого інтерв’ю Сьюзен Зонтаґ для журналу Rolling Stone
- 12.06.2025|12:16«Видавництво Старого Лева» презентує фентезі від Володимира Аренєва «Музиканти. Четвертий дарунок»
- 07.06.2025|14:54Артем Чех анонсував нову книжку "Гра у перевдягання": ніжні роздуми про війну та біль
- 06.06.2025|19:48У США побачила світ поетична антологія «Sunflowers Rising»: Peace Poems Anthology: by Poets for Peace»
- 03.06.2025|12:21У серпні у Львові вперше відбудеться триденний книжковий BestsellerFest
- 03.06.2025|07:14Меридіан Запоріжжя та Меридіан Харків: наприкінці червня відбудуться дві масштабні літературні події за участі провідних українських авторів та авторок Вхідні
- 03.06.2025|07:10Найпопулярніші книжки для дітей на «Книжковому Арсеналі»: що почитати дітям
- 03.06.2025|06:51Фільм Мстислава Чернова «2000 метрів до Андріївки» покажуть на кінофестивалі Docudays UA
- 03.06.2025|06:50Дух Тесли у Києві