Завантажити

Олесині співаночки


Солов"ї в садочку, солов"ї...
Їм дарую я співаночки свої.
Хай у їхнім солов"їному віночку
Й мій тоненький заспіває голосочок.
Солов"ї в садочку, солов"ї...
В їх віночку - і співаночки мої.





Малюночок

Зелен ліс, зелен гай,
Зелен бір-дідуган,
Зелен дуб-сонцелюб,
Зелена травичка,
На траві – лисичка.




СТРУМОЧОК

На зеленім моріжечку
Кинув срібну хтось вервечку.
Дзюркітлива, сміхотлива,
Не вервечка – просто диво.




І ВИШНІ, Й МАК

На городі нашім пишно
Зацвіли весною вишні.
А улітку пишно так
Зацвіте червоний мак.



СИВА КАЧЕЧКА
Серед осені
в синім озері
Сива качечка
"кря" та "кря"…
Мабуть, холодно
качці босою,
Мабуть, в ірій
летіть пора.



ПАВУЧОК-ТРУДІВНИЧОК

Павучок-трудівничок
Сплів собі підсаку
Та й забрався під стіжок –
Ловить здобич всяку.

Тут і муха, і комар
А пилюки – скільки!
Лиш в підсаці тій нема
Золотої рибки.



ХМАРКА

До Дніпра прийшла у гості
Синя хмарка з високості.
Мовить хмарка до Дніпра:
–Дніпре, я твоя сестра.
Довго я блукала в світі…
Ось тобі мої гостинці –
Срібен дощик у рукав…
Ти чекав мене? Чекав?




ГОЛУБІ В МЕТРО ВАГОНИ

Голубі в метро вагони -
Мов хмарини-вітрогони.

У метро вагони повні
Пасажирів невгамовних -
Катайся досхочу!

А хмарки у високості
(Що й не докричу!)
Повні вщерть
Дощу.



ВЕСНА

В легкий туманець взувши ноги,
Весна полями напрямки!
В піжмурки граючись, струмки
Перебігали нам дорогу.

А ми – у поле напрямки!
Нема, нема весні угаву…
І ніби ластівки, струмки
Шугали під ногами.




ВИПУРХНУЛИ ГРОЗИ

Випурхнули грози
З хмарних вікон неба...
На вранішні роси
Косар косу клепле.

Випурхнули грози
В золотих громах...
Де над верболози
Вів співанку птах.

Випурхнули грози
На пахучі квіти...
Буду ніжки босі
Квіточкам я мити.



БІЛЯ ТЕЛЕФОНУ

-Дзінь-дзень! -
Дзвонить День.
Сонце:
-Хто це?
-Це я, День.
-Чом прокинувся так рано, трударю?
-Півень вже прокукурікав
На зорю -
Час до праці,
Де ж бо спать?
Вже й тобі
Пора вставать.
Поспішай мерщій
На ґанок
Та сурми, сурми світанок...
Все прокинеться довкруг:
Річка,
Став,
Дерева,
Луг,
Друзі Петрик і Гаврилко,
І калинова сопілка,
І синичка жовтогруда -
Всі радіти Сонцю будуть.
-Дзінь-дзень,
Дзінь-дзень!-
Дзвонить День.


ВІТЕР
Ходить вітер навкруги,
Гонить хвилю з берегів,
Задира стогам шапки
Набакир.
З гір несе льодовики...
Ох, який він, ох, який!
Лиш під вечір вгамувавсь.
...На погоду кіт вмивавсь.
Стало скрізь на лузі
Тихо, як у вусі.




ХВИЛЯ

Хвиля
хвилю
наздогнала
Там,
де річка вже
впадала
у морози...
Знала б хвиля-
не спішила б,
В літі більше погостила б,
Більше в осені помріла б...
А тепер уже
і сльози
Марно лить -
взялись морозом.
А воно ж кому охота
До весни тремтіть під льодом?




СНІГУРІ


Зграйка діток у дворі
Годувала снігурів.
Між зернятами пшениці
Зацвіли на годівниці
Снігурі рожевобокі…
Прилетіла і сорока.
Снігурі снігурували.
На сороку не зважали.
Бо смачна пожива дуже,
До сороки їм байдуже.
Раптом віхола-завія
Закружляла на подвір`ї.
Снігурі снігурували, на завію не зважали.
Бо смачна завія дуже,
До завії їм байдуже.
Тільки ж хуга-завірюха
Розхурделилась,
Що й духу
Не звести малятам –
Хух!
Мов стонадцяць завірюх
Хтось роздмухав, розкрутив…
Вже і зерен не знайти.
І летять в усі боки
Снігурі, немов сніжки.


КИЦЯ ЗАХВОРІЛА

–Що робить?–
Не знає Ніла.
Киця раптом захворіла.
Простудилась, мабуть,
Киця.
Не стриба,
не бадьориться.
Молоко
не п`ється киці.
Не смакують їй
гостинці.
Киця
В ліжечку лежить,
Може,
в неї зуб болить?
Чи голівка розболілась?
– Що робить? –
Не знає Ніла.
Може, хто образив
Кицю?
Не стриба,
не бадьориться.
Погляда лише
На Нілу.
Киця тиха і змарніла.
– Що робить?
У чім причина?
В Ніли
льози під очима.
В Ніли
погляд у зажурі…
Може, грип?
Температура?..
Десь термометр
Був у скриньці…
Та ховає
Лапу
Киця.
І тремтить аж:
–Мя-у!
Пробі!
Киці
Це не до вподоби.
Бо термометра
Боїться.
Вередуля
Наша киця.




ПРО МИШКА ТА ГУСАКА

По дорозі з батіжком
Крокував малий Мишко.
Як дорослий, крокував,
Дзвінко пісеньку співав:
- А я буду
пастушком, пастушком,
Я корівку -
батіжком, батіжком...
Тільки ж треба -
сталось так:
З-під землі мов -
гульк
гусак

читати