Завантажити

МОНОАЛІТЕРАТИВНИЙ ВІРШ АНАТОЛІЯ МОЙСІЄНКА

Моноалітеративний вірш - явище загалом не нове в літературі, хоч і доволі рідкісне (особливо коли йдеться про мистецьку справжність, що не має нічого спільного зі звуко-буквовим жонглюванням, смисловим і художнім несмаком ).
Отож не дуже подивуємося, вздрівши таку поезію в творчому доробку Анатолія Мойсієнка, з постаттю якого в нашій літературі пов'язуються, зокрема, такі мало культивовані види віршування, як паліндром чи шахопоезія (остання - автожанр - узагалі не знає аналогів у світовій практиці).
Моноалітеративний вірш Анатолія Мойсієнка - свідчення не лише дивовижної майстерності поета, а так само свідчення невичерпних можливостей нашої мови. На останнє, зокрема, поет сам звертає увагу в передмові до книги паліндромної лірики "Віче мечів".
Унікальність цього видання в тому, що воно являє собою цикл різножанрових віршів (сонет, рондель, газель, тріолет, октава, рубаї, хоку), який вибудовується на основі одного звукосимволу.
Підтекст Лесиного заголовка ("Сім струн") лише з більшою силою дозволяє проникливому читачеві відчути поетову неповторність, оригінальність.
Неповторною, оригінальною, як на мою думку, є і мистецька концепція осягнення поетичного тексту художником Волхвом Слововежею, який не інтерпретує - творить, разом з поетом, образну символіку світу краси і любові.

Проф. Анатолій Погрібний




СОНЕТ
Сім струн сумують серед світу,
Сміються сім, співають сім...
Сімом сим струнам споловіти -
Спів- сивосум, спів- світлосинь.

Сім слів, сім слив, сміються сім, сумують,
Сім слів синіють сливно, сім синінь...
Сміється сміх. Сумує сум. Самує
Сам Савооф... Сім самоспалень, сім спасінь...

Сумління спопеля стовічні стигми.
Сіромі скаржно скавучить стилет.
Сміється сум, сумує сміх... Сонет
Сейсмічно-свічно, сумно-стумно стигне.

Сім струн, сім слів, сім співів, сім світінь...
Світ-сонях. Світовид-світ. Світ світів.



РОНДЕЛЬ
Сім слів, сім струн, сім сріберних сотань,
Стонадцять світових сумлінь, спокут,
Стонадцять сновидінь, стонадцять смут,
Стонадцять сподіванок, спогадань...
Струнка смерічка, срібнострунний стан,
Скипа смола, сік-сонцевир - салют!
Сім слів, сім струн, сім сріберних сотань,
Стонадцять світових сумлінь, спокут.
Снують спроквола сови. Сім світань
Сутану-сутінь споночілу ссуть.
Світає слова споконвічна суть,
Світа співзвуч симфонія свята...
Сім слів, сім струн, сім сріберних сотань...





ГАЗЕЛЬ
Сліпучо-срібна стрічка снігу...
Сороки стрекіт стрішить стріху.
Село селянські слуха сни.
Сніг сіється-снується стиха...
Спросоння скрикне сива сойка.
Старезний стовбур - скрушно сміхом...
Сахнеться серце... стрепенеться
Сказанням старовинним скіфа.


ТРІОЛЕТ

Слов'янства світова столиця.
Столиць столиця серед світу,
Софії славою сповита...
Слов'янства світова столиця.

Святиться, споконвік святиться
Славути синь... Стяг... Сонцевіти...
Слов'янства світова столиця,
Столиць столиця серед світу.






ОКТАВА
Смаглява спасівська стежина,
Спянілі спасівські сади...
Сім сонцеструн, синь-сопілчина...
Солодких споминів сліди...

Смагляві стегна, сміх... Скажи-но,
Се світлий сон спішить сюди?
Cтупаю стежкою... Спориш...
Стоїш світанна... Сон? Cтоїш!





РУБАЇ
Співцю, сей світ - се суєта:
Сміх, славослів'я, сніг, сльота...
Сім струн - се суть співця, сім струн.
Співцю, самим собою стань.




ХОКУ
Спитай себе суворо:
Сувої строф -
Се сім струн серця?

читати