Завантажити

i шрамує, б`є у маршi, а дiб`є у ката.
А то - духото-худота,
Кат сам мечем мастак.
..Вiхало лахiв -
Ружа зажур.




ІІ. ВIЧЕ МЕЧIВ


х х х

Ти покуту куту копит,
У тяму хирих ум`яту, -
Вiчем мечiв,
Вiчем зим... А форт Сiчi - строфами з мечiв.
Ти поки сип отi лiтописи копит,
Видихи див,
А ми - зимами, зимами, зимами зим.
Ми змусимо сум зим
Хилити щити лих.
Ми завидiли милi дива зим
I чар... i лiрачi...
I -
Вiче мечiв.

* * *
Ти покуту куту копит,
У тяму хирих ум’яту, –
Вічем мечів,
Вічем зим... а форт Січі – строфами з мечів.
Ти поки сип оті літописи копит,
Видихи див,
А
Ми – зимами, зимами, зимами зим.
Ми змусимо, ми, сум зим
Хилити щити лих.
Ми завиділи милі дива зим
І чар... і лірачі...
І –
Віче мечів.

* * *
І рубачів січе меч, і свіча бурі –
Мечем, іменем і мечем.
... А дико по літі рубалися – сила
бурі тіло покида
Було. Голуб
Обминав овид, а задивованим бо –
На горіхи лихі роган-
овен... Говів огнево!
І жеврів звір вежі...
І чисто сох осот... Сичі –
Іч, на ланчі...
Липуче пазуху запече пил...
Мор пін – Дніпром.

* * *
Гуляю я... Луг...
І –
Гул у луг.
Диво: не сяє ясен овид...
Круговиду диво-гурк...
Луг... Я свищу ледь не Дунаю:
“Ану!” День, де лущився гул,
Гуля, і турка-крутія Луг
Тне, мудрогорд, умент
(“Ану!..” – луна
Гула за Базалуг).
Гуляю я... Луг.

* * *
І наприкінці міцні кирпані
У вир – оп! – з пориву...
–Тни в гвинт,
Як я!
Бузувірів-звірів у зуб!..
Нуртина, Васко да Гама!..
Гадок савани, трун...
А тата –
ри – в вир!
І не рудою одурені,
В омані немов,
Ми ноги гоним
З уз –
гір’я.. Ріг
Завива з
Низин:
Ох – ох – о...
Ох – ох – о...
От свічам Русі сурмачів сто:
Ох – ох – о...

* * *
І лукавому –
умова кулі.
І лукавому –
мова кулі...
Ого, Вакула, лукавого
Унуртував у труну.


* * *
Ти пса – на спит.
Лакизи кал
Одмежуй ужем до
Шанхаю... Ах, наш?

* * *
Шипиш...
Ти – войовит.
Віки тер єретиків.
Ти – щит.
Живи ж.
Я – цар під роями рим’я, орд...
і праця –
Осяяння. ( Ясо
Осяяння, ясо!)
Я – цар. Пієтет є і праця.
І – цар патики та праці.

* * *
Усіялася яса лісу,
І вави сиваві
На ріллі ран...
І ратно гонтарі
У квіт нив – гвинтівку.
І вижили сили живі.

* * *
– Вір мені, і не мрів
Вірами-римами римарів.
В Ірпені* не прів.
У фрак – арфу,
У вал – славу,
У пси – СПУ...
І сопе в епосі.

* * *
Музо, ритмом ти розум.
О
Музо, реве розум...
Мила, поета за те опалим.
І, рівен зневірі,
Уріс у сіру
Дорогу, що дощ у город.
О
Віро босих... Охи соборів...
І на бані –
Над Гобі! – Богдан.

* * *
Викине вир гривеники в
Кошару мурашок,
У мул глуму...
А народ дорана
(Ранок-конар
Жевріє...) ірве ж
Чуби ті, всивілі висвіти буч.
Вік – рів до одвірків...
Ереб бере-
же лихо похиле ж.
Мор аду – ударом.
Хапорого горопах
Хапа ланц на лапах.

* * *
Гамір... і маг
Ухука макуху...
Акин войовника
Вимив
Алмази сенсу... гусне сиза мла.

* * *
А запах хапа за
Віко років:
Анаші шана!
І Хихи тихих,
Іхи лихі: Анаші шана!
Мани хоч на панчохи нам.
А вакса ласкава...
Ладна Ксеня – не скандал:
Мед – Едем,
А наша шана –
Анаші! Шана!

* * *
Ми – дим.
Ми – дим віків, ми – дим.
Ми – дим низин, ми – дим.
Ми – долом молодим.
Ви – дивами див.
Ви – душу димами, душу див.
Ви – духу за пазуху див.
Ми – дух у дим.

* * *
Обра гарбо, добра гарбо...
Бикам – смаки б
Моди... Чадом
Пилу – на рану лип,
Умучили пташат, пили чуму,
У... намутили туману
У німінні піннім – і ну!

* * *
Терор? Ет!
Те – у дует,
Те – ... Ет!
Теза газет:
Естет се –
Не Гоген,
Не Моне феномен;
Не до риби Роден...
О, мент, і тнемо!
Тнем у хащах умент.
Недарма сатана та сам хам раден.
Се вердикти, наче меч, а нитки древес
Тне дисидент,
А смерк – кремса...
Тет-а-тет:
Е, щебетуну не те ще...
І кволі, ловкі
Холуї – у лох.
А воду бере ПЕРЕБУДОВА.

* * *
Меча років – об вікна ранків, бо
вік орачем.
Меча років – об риму мир, бо вік
орачем.

* * *
Хижих
Мечем
Мирим.

* * *
Невдачі – об вітражі жартів, бо і
чад вен
Віда перо зорепадів.


ІІІ. ВІТРАЖІ ЖАРТІВ
* * *
“Шу – шу – ш...”
Осо-
ка так... чи долом молодичка так.

* * *
Ерот і Всесвіт оре

* * *
Я сам... Ася
Молодо подолом
У кущі щуку,
А вода – адова...
Море... ром...
Я і Ася... Яса...
Моросно сон-сором...
Я...
Ася... Яса...

* * *
“Атож, ота”.
І
За руку – раз,
В кабак, в
Бар “Краб”.
– Каву, чувак!
Ух, кави вакху
Ув зіллі... Зву
Її.
– Завжди джаз...
– І – раті гітар, і...
Умугикав, аки гуму.

* * *
Хомі – сімох.
Химі – німих.
А мені – нема?..
Німого бо гомін
Заз-
дро норд
Поніс у Сіноп.
Я сватався...
А туркеня – не крута,
За сури сиру – саз.
Шинка і книш,
І смак у камсі...
Хомі – сімох.
Химі – німих.
А мені – нема?
... Я сватався.

* * *
А та – хихата,
А та – пипата,
А та – пупата...
І зараза на

читати