Любов — цеколигладять.

Щастя — цеколивсівдома.

Н. Пасічник

Казка — це найперше, що допомагає дитині акумулювати знання про навколишній світ. Ну, крім маминих колискових, звісно. Спочатку мама читає дитині, пізніше малюк читає сам. І саме тоді, коли дитя читає самостійно, якість сприйняття зростає, так само як і запам´ятовування. Саме для того періоду життя дитини, коли казки їй ще цікаві, а читати вона вже вміє самостійно, створена книга молодої тернопільської письменниці Наталки Пасічник. 

Як відомо, казки поділяються на народні та авторські. Авторські витвори мистецтва вирізняє їх оригінальність і новизна. Малюк має змогу познайомитися з твором, зміст якого ні від кого не міг почути раніше. У цьому і є перевага казки, створеної письменником, особливо сучасним. 

Казки традиційно поділяються на три різновиди, серед яких особливо популярним є казки про тварин. Це найперший різновид казок, який ізмалечку сприймають дітлахи. Звірі, що розмовляють, зазвичай викликають у дітей (особливо у дівчаток) більший інтерес, ніж вигадані персонажі, яких не існує в природі.

Отже, спираючись на вищесказане, “Терезка з Медової Печери” — оригінальна авторська казка про тварин. Для зазначеного на початку книги віку (для молодшого шкільного) — якраз підходить. 

Оскільки це казка, проаналізувати її краще не за змістом і формою, а за якістю впливу на реципієнта, яку можна оцінити за рядом критеріїв. 

*Доступність;

Книга призначалася авторкою для молодшого шкільного віку. Проста мова, якою написано “Терезку”, відсутність складних багатокомпонентних речень, зворотів, вузьконаукових понять, діалектних слів, арго — відповідає віковим особливостям читачів.

*Пізнавальність;

Дитячі книжки де-факто створені для того, щоб розвивати дитину, відкривати для неї великий і прекрасний світ, що її оточує. “Терезка” переносить дітлахів у далекі країни, знайомить їх із різноманітними тваринами. Окрім того, книга допомагає прищепити малечі елементарні навички спілкування, розвиває їхні моральні якості й світоглядні орієнтири.

Наприклад, коли сусідський пес Бровко пропонує таксі Терезці безкоштовно відвідати виставку собак, Терезка відповідає:

“Янеучасницявиставки,іобманюватиіншихнеправильно”.

*Дотепністьікмітливість;

Такса Терезка — дуже розумна собака. Вона читає книжки, з яких черпає багато чого цікавого. Натомість її товариш Бровко — звичайний дворовий пес, якому постійно треба щось та й розтлумачувати. Читаючи діалоги собак, дитина розуміє, що бути розумним, начитаним, ерудованим і володіти багатим словниковим запасом — це краще, ніж бути неуком, якого постійно повчають інші, якому весь час виправляють помилки мовлення. “Терезка” стимулює малюка навчатися, удосконалюватися, і робить це делікатно і з посмішкою, адже такса не принижує Бровка за те, що він не такий кмітливий, як вона. Навпаки, Терезка спокійно пояснює товаришеві те, чого він не розуміє.

*Доброта;

Книга навчає дітей бути щирими, щедрими, добрими, ділитися одне з одним (як Терезка ділилася своїм кормом із Бровком). Із книги малята можуть дізнатися, що таке любов і щастя, як важливо, щоби ті, кого ти любиш, завжди залишалися поруч.

*Яскравість;

У цьому віці, як і в дошкільному, для дітей важливо, щоб книги були цікавими, яскравими, містили багато красивих малюнків. Адже книги без ілюстрацій нагадують дітям шкільний підручник, який не дуже-то хочеться гортати. Малюнки перетворюють читання на приємне заняття, корисне часопроводження.

*Невеликийоб´єм.

Дітлахи в цьому віці ще не можуть читати великі й товсті книжки — не вистачає терпіння й посидючості. “Терезку” можна прочитати за півгодинки — за цей час дитина не стомиться і не знудиться.

*Функціональність.

“Терезка з Медової Печери” реалізовує такі основні функції мови, як когнітивна, або гносеологічна (функція пізнання); акумулятивна (нагромадження знань); естетична (виховання естетичного смаку, почуття прекрасного); прагматична (функція, яка вказує ставлення автора до описаного ним). Іншими словами, за допомогою тексту, писемної форми мови, дитина і пізнає світ, і розвиває почуття прекрасного, і одержує моральні орієнтири: погано/добре, правильно/неправильно тощо. 

Отже, враховуючи усе вищесказане, можна зробити висновок, що дебютна дитяча книга поетки Наталі Пасічник вдалася на славу. У доволі широкій дитячій книгоіндустрії з´явився новий дитячий автор. Здавалося б, писати для дітей — простіше простого: не треба продумувати жодних колізій, сюжетних перипетій, використовувати оригінальні художні засоби (епітети, метонімія, синекдоха тощо). Насправді ж писати для дітей — важче, ніж для дорослих, бо для цього треба розуміти особливості мислення дітей, їх психологію, їхні інтереси й уподобання. Думаю, Наталці Пасічник це вдалося.