Завантажити

Мене на площу привели для страти,

я ледь дійшов з розбитими ногами…

У вічі пильно подивився кату,

і відповідь отримав батогами.

Навколо раптом все зареготало,

коли із натовпу каміння полетіло…

Одразу сонце зовсім чорним стало,

неначе в небі вирили могилу.

На мене насувався подих зламу -

розчавили, принизили, зламали…

Але я відчував флюїди мами -

в її обійми заповзав, як равлик.

А потім все замовкло, оніміло -

хтось вимкнув регіт бісових симфоній!

Мов човен, пропливало мертве тіло

в калюжі теплій і такій червоній…

Та раптом дівчинка - руда, як сонце,

питає тихо, чи я буду пити,

так очі світяться, неначе два віконця…

Я зрозумів, що буду далі жити.

Але тягар образ з плечей я скинув -

вони ж не знали, що було робити…

Засяє знову сонце в небі синім,

щоб просто жити…

Жити і любити.

читати