Завантажити

Втома

жене до раю,

Тиснуть

на душу дні…

Де тут гріхи відпускають,

Стомленому мені?

Звісно –

хотів би жити,

Так щоби

все – «the best»…

Тільки, на кого б «згрузити»

Камінь… чи може хрест?..

Друзям?

Я не бажаю!

Людям?

Їм точно – ні!

Брату? Та я ж не Каїн…

Камінь і хрест – мені!

Знов

сповідаюся літу…

Літу…

Кому ж іще?!

І, єпитимія світу,

З неба – мені, дощем.

читати