Завантажити

Повітря лісове втрачає обриси дерев,
Під якими накидано де-не-де собак.
Одна – незмінно на варті,
Неодмінно посеред дороги, якою вже,
Як і тисячі разів по тому,
Дві пристарілі санітарки везуть труп
І сміються.

Можна довго дивитися на оголені п’ятки і сірі пальці.
Можна довго переконуватись, що це віск омив їх,
Можна не помічати маленької таблички на пальці,
Де написано ім’я, діагноз та код –
Чиясь історія в кількох цифрах.

Собака позіхає, йому непереливки.
Санітарки читають список імен та сміються.
Поруч із моргом все настільки весело,
А на табличці ім’я «Пантелеймон».

Санітарки сміються знову
І розлякують сонячних собак,
Чия шерсть переливається
Під кронами променів.

читати