Письменник, для якого нова книга стала вже 134-ою, категорично не погодився із заступником директора видавництва «Тріада плюс» (яке надрукувало книжку) Орестом Бакайчуком, який назвав його живим класиком.  

«Я належу до тих, які вживають барокові традиції, але в сучасному, модерному освоєнні», — зауважив Валерій Шевчук. І додав, що не хоче мати нічого спільного із забронзовілими ще при житті класиками. «Я хочу пізнати людину. Максимально наскільки зможу. І радий, якщо інша людина зможе зробити те саме з моєю допомогою», — каже він.  

За словами письменника, на написання «Книги історій» його наштовхнуло знайомство з літописом Сатановського монастиря, в якому оповідається про те, як будувався цей наскальний монастир на Поділлі. За жанром гостросюжетна історична повість «Книги історій» — інтелектуальний  детектив.  

Друга повість — «Син Юди» з’явилася після прочитання щоденника Григорія Галагана — сина Гната Галагана, за допомогою якого було знищено Запорізьку Січ.  

«Історія цієї людини, батько якої вчинив злочин проти свого народу, мене надзвичайно вразила. Книжка — зразок того, які теми можна знайти в нашій минувшині», — пояснив Валерій Шевчук. І одразу ж провів паралелі з сучасністю, згадавши Олександра Мороза, завдяки якому розпалась демократична коаліція. «Чи усвідомлює він сам, що наробив?!». Втім, Олександр Олександрович не єдиний, кого Валерій Шевчук звинувачує у зраді — «одному з вічних проклять людської вдачі».  Письменник нарікає і на Юрія Андруховича. «Невже я його випускав у світ для того, щоб потім він здійснив іудівський вчинок і обплював Богдана Ігора-Антонича?!» І зауважує — є речі, які не прощають. 

Щоправда, Валерій Шевчук не задоволений не лише Юрієм Андруховичем. «Мені здавалося, що молоді почнуть творити серйозну літературу, а не лише епатаж — «блеснул соплей на сонце», — каже  він. Хоча водночас він визнає, що всі старіші не визнають молодших. «Так було, є і буде», — резюмував Шевчук.