Нещодавно у Чернігові опубліковано дослідження Юрія Сбітнєва про можливого автора «Слова о полку Ігоревім», яким, на думку пана Юрія, є … жінка – Болеслава  Святославівна.

- Свої книги про Великого князя я писав понад 35 років, останні двадцять років збираючи матеріал, перебуваючи ніби-то у затворі. Мене цікавила, перш за все, історія не політиків, що пишеться вже понад тисячу років, а історію народів, людських доль, їхніх взаємостосунків. Я намагався відновити давню історію наших народів. Для цього я віддав понад 40 років читанню давніх літописів, котрі я зібрав майже всі. І найбільше мене здивувало, коли я почав їх перекладати, що з цієї «золотої гори» з тисяч сторінок, - Іпатьївського, Новгородського, Лаврентіївського та інших на російську мову перекладено трішки більше 100 сторінок, те що ми знаємо під назвою «Повість временних літ», київського монаха Нестора. Врешті-решт, коли я прийшов до осмислення цих літописів, народилася ця дилогія про князя Ігоря. Нині, на основі книги-дослідження «Тайны родного Слова»  я почав писати новий твір під умовною назвою «Велика княгиня» про Болеславу  Святославівну, - розповів пан Юрій.

- Мене надзвичайно цікавить давня історія Чернігівщини. Адже це моя віднайдена Батьківщина, до 17 століття можна прослідкувати рід Сбітнєвих, які вірою та правдою служили Україні. Мій непутящий дід на початку 20 століття втік від жінки з Харкова. Для мене кращого міста, ніж Чернігів, немає, я його люблю. У Чернігові, наприклад, за останній місяць я встиг написати 1,5 глави – і це, повірте, багато, - зізнається письменник.

- Чим характеризується зараз літературний процес у Росії? - поцікавилася чернігівська письменниця Олена Конєчна 

- Всі письменники наввипередки біжать за медальками і чималими преміями до Кремля. Такі як я, «білі ворони», є незручними і нас просто не помічають, - відповів колишній секретар російської спілки письменників.