«Фонтан Казок» продовжує відкривати нові імена. Спершу це були лише дорослі письменники та художники, а ось тепер видавництво наважилося ризикнути й видати повністю дитячий твір, тобто написала його й намалювала до нього ілюстрації дитина – 9-річна Софія Шлінчак.

Коха, Айко і Дзю – справжні друзі-малюки, які живуть на острові далеко в морі. А імена в них такі дивні, бо вони тваринки: Коха – левенятко, Айко – папужка, а Дзю – тукан. Називаючи ім’я тигра Цезаря, який намагається перешкодити друзям врятувати Дзю та врешті пообідати ними, авторка підкреслює, що воно «не має нічого спільного з назвою салату, яким так люблять ласувати Коха та Айко». І це не єдине гастрономічне порівняння від Софії Шлінчак. Дуже влучно змалювала письменниця море під час шторму, порівнявши його із супом: «Почало гуркотіти і впали перші краплі дощу. Вони були такі великі й важкі, що нагадували фрикадельки в супі, який булькає». Інший морський образ не менш мальовничий, хоча і не має стосунку до кулінарії: «Коли заходило сонце, морський цар одразу ж умикав шторм. А інколи він ще й забував його вранці вимкнути».

Так само гарно море вдалося авторці на ілюстраціях. Цікаві фактури, поєднання кольорів і технік – усе для передавання мінливості моря, його відтінків і настрою. Тоді як зображення звірів видаються досить аматорськими, проте щирими й добрими. Загалом видання щедро ілюстроване, на кожному розвороті ілюстрація займає більшу площу, ніж текст, молодшим читачам має сподобатися. Тим паче, що поліграфія та друк якісні, тож кольори досить спокійні та приємні.

Варто відзначити особливість мови твору. Вона дуже близька до тієї, якою спілкуються сучасні діти. І це не дивно, адже авторка – однолітка читачів, яким адресовано казку. Письменниця не використовує складних синтаксичних конструкцій, натомість у тексті багато прямої мови та слів, які підкреслюють сучасність та дитячу безпосередність твору.

«Надзвичайні пригоди Кохи, Айка та Дзю» – перша спроба Софії Шлінчак намацати в собі письменницю або художницю. Тішить, що є люди, які в неї повірили й підтримали. Звісно, однієї підтримки замало, аби досягти вершин літературних топів. Попереду бага-а-а-ато роботи над собою, навчання в літшколах, курсах або університетах, читання інших авторів і пошук власного стилю, писання «в шухляду» та малювання стосів ілюстрацій, удосконалюючи свої художні здібності. Впевнена, що Софія це усвідомлює й продовжить рухатися в потрібному напрямі. А тим часом історія додасть віри й натхнення юним читачам. Дізнавшись, що в 9 років можна писати казки й малювати ілюстрації до них, та ще й видаватися, сотні ровесників Софії Шлінчак спробують перевірити й свої творчі здібності.

 Анастасія Музиченко