Завантажити

Приснився сон, що вже війни немає:

по «зебрі» весело крокують дітлахи,

і дзеленчать, як дзвоники, трамваї,

і неба посміхається блакить…


Та раптом - біля спаленої хати

підводиться загиблий воїн із землі,

руками сірий попіл отряхає

і тихо посміхається в імлі.


А я кажу йому: «Ти чуєш, друже?»

Слова незграбно застигають на вустах.

«Спасибі, що живий, - кричу. - Одужуй!»

Та він - вже білосніжний птах.


Повільно розправляє довгі крила

і розчиняється ген-ген за небокраєм,

лиш хмари пропливають на вітрилах…

Приснився сон, що вже війни немає.

читати