***

Дивний на смак вечір. Схожий на виноград.

У мене миттєво багряніє в очах.

Удари крові по венах. Я не слухаю їхніх порад.

Я боюся мовчати. Але винен зовсім не страх.

 

Винні секунди, що тікають на погляд у сторону

Де на стінах немає картин

Художники винні. Одна стіна зовсім оголена.

Три інші – більш скромні. Їх одягла наша тінь.

 

Яскраво. Дуже яскраво запалюєш цигарку

Але сама не палиш - віддаєш мені

Я просто тримаю її біля губ до ранку

А потім є Сонце. І нам не потрібні штучні вогні.

 

 

 

 

***

Багато ще буде сказано

Мовчання піде останнім

До мене, немов прив’язана

Осінь. Ще зовсім рання.

 

Вона ще не втратила листя

Мовчанням дражнить вітри

На тепле далеке обійстя

Запрошує ніби до гри

 

І зовсім невинна пам’ять

Руйнує видіння зими

Я вірю, про осінь подбають

З мовчанням залишимось ми.

 

 

***

Твоя відповідь – то лише погляд.

Поцілунок – як весни дотик.

Ти – миттєвий осінній спогад,

Я - ранок неба серед дрімоти

 

Відчуваю по струнах тіла

І не кров, і не чай, і не каву

Не вино червоне, чи біле

Відчуваю твою гостру уяву

 

Це так дивно, не грати нічого

Можна вимкнути голос і слух

Не писати геть зовсім нового

Тільки грітись теплом твоїх рук

 

 

 

 

***

Я маю попросити пробачення

Осінь – знову моя провина

 

У мене вкрали слова

Їх транслює

Солодке телебачення

Ефір осіннього туману лине.

 

Ти не вибачаєш мене.

І кляту минулу осінь

Пригадай

Бруд, холод і скло

А ми – босі

Стоїмо і нам все одно

І ніяких образ.

Та осінь сама забрала у себе нас.

 

Я маю попросити пробачення

Я винний.

Моя осінь помилилась

Я її кинув.

Я повернув собі кожне речення безглуздих фраз.

Більше ніяких образ.

Ні у тебе на осінь. Ні в осені на нас.

 

 

 

Ревнощі

 

Прошу, не ведись на провокації.

Не купуй узимку

ялинку і мандарин

Не малюй і не вір абстракціям.

Не дихай на зупинці

– легені всмоктують нікотин..

 

Інші підуть звідси.

Вимкнуть всюди опалення

І буде холодно.

І стане тверезим повітря.

Нікуди не їдь - транспорт позбавлений

правил руху.

Є лиш напрямок вітру…

 

Поради пусті. Є- ти, і дрібниці.

Коли запалають вогні на святковий вечір.

Чекай на мене

у цій дивній столиці.

Я страшенно боюся твоєї втечі.

 

 

Може у цій країні забагато відчинених вікон

І тому тут постійні протяги на північ від Криму

І навіть небо грається з нами снігом

А ти тікаєш від спогадів до цигаркового диму

Десь просто посеред поля і вітру

Де стара земля спить без тривоги

Я обов’язково прокинусь і змушу молитись

Мітру.

Я не ходжу по воді. Але можу встати на ноги.

Я ще повинен дати неабияку ніжність

Небу замкнутому кордонами

Може тоді ми нарешті станемо більше

Ніж просто постійно новими знайомими.

 

 

 

 

 

 

 

***

Хаотичність слів на сторінках наших зустрічей

Перетворює потік свідомості на лабіринт

Але Я ніколи не брав жодної участі

У кодуванні віршів…

…Голка, спирт, чистий бинт….

 

У когось так. Мені часом іще важче.

Коли інші говорять складеним верлібром

Для тебе я змушений бути кращим

Я ніколи не прагнув…Але варто бути ідолом

 

Останніх музикантів різдвяної епохи

Називають сатаністами, іншою наволоччю

Поки ж наші душі спотворені зовсім трохи

Я хотів би сказати – тобі пасує бути ледачою…

 

Усі янголи трішки нероби. Але ж прекрасні.

Мені здається, я захопився релігією.

Тобі подобається лабіринт. Де я мов у пастці.

Думаєш любов може бути лякливою?

 

 

 

Постріл***

 

У ванній ти дивом почуєш постріл

Кинешся мені дзвонити по безкоштовним лініям

Вибіжиш у холод на вулицю

Де сніжинки, як голки гострі

На мить прикриють твої очі. Гратимуть у власне свавілля

 

З мокрою головою. У спідниці і светрі

Не знаючи чого чекати і куди бігти

У відчаї шепочучи «Женя, де ти?…»

І на кожному метрі

Жбурлятимеш ногами листя

Мов з паперу фарби крихти.

 

Забуваючи назви вулиць, номери будинків

як імена улюблених рок-виконавців

Ламаючи у собі страх

Ковтаючи сніжинки

Злитимешся на нас ,

що не здзвонилися вранці

 

І дуже скоро втомишся. Загубишся у просторі.

Від власного розпачу і переживання

А мала б насправді радіти

Почутому дивом пострілу

Бо він салютом лунав на честь кохання…

читати