Завантажити

Ми повертаємося всп´ять
До шкур, ловецтва і сокири.
Меча важкого рукоять
Не важча від старої ліри,

І свіжий подих льодовців,
Що насуваються неспинно,
Пливе, мов квітня теплий спів,
Мов віддих першої людини.

І що ж? Понівечить сади,
Морозом спалить рідні вишні,
Тонкою плахтою води
Прикриє простір многогрішний,

Землі старої яру плоть.
Та знову ліс піде на південь
Безвладність степу побороть,
Помстить і вирівняти кривди.

Ми повертаємося знов
До грунту, до джерел, до корня
Збудити плодоносну кров,
Зрости у високості горні.

1941

читати