Завантажити

Як тіні ночі
Посходились на тихе віче,
Наповідав мені чаклун:
"Люби, що я люблю: печери без криниць,
І обережну павоть сну,
І древню пoрохонь зірниць".
Я слухав і дрімав.
І враз –
Пересвітилось через гай,
Упало грудкою на камінь
І під вільховими гілками
Срібло стругає на ручай.
Схопився я – мій світ зо мною:
І блиск води за попліттю низькою,
І на тичині хмелю джгут,
І молотарки гуд
За ближньою горою.
А наповідач мій
Заледве з-під землі видніє,
І мох йому стягає очі:
"А годі! Спати! Люлю!
Дивись, який пустій!"

9.VII.1929

читати