Завантажити

веселий.
Спасибi тобi ще раз за писанку, дiйшла вона до мене цiлiсiнька, i в той самий день прийшло менi розрiшенiє малювать, а на другий день приказанiє у поход виступать. Беру з собою усю твою малярську справу, не знаю тiльки, чи доведеться малювать?

Вибач менi, єй-богу, нiколи i сухар той з'їсти, а не те, щоб лист написать до ладу. До В. Н. напишу вже хiба з Раїму. Як будеш писать до неї, подякуй за книжку Гоголя.

Адрес мiй: в К[репость] Орскую
Его Высокоблагородию Михайлу Семеновичу Александрийскому з передачею менi.
А цей чолов'яга буде посилать до мене через коменданта. Не забувай мене, єдиний мiй! Коли не побачимося на сiм свiтi, то вже певне зострiнемося на тiм. До свиданiя!

Щирий твiй Т. Шевченко.

1849 рiк_
До А. Лизогуба_
Оренбург,_
Ноября 8, 1849. _
Друже мiй єдиний! Позавчора вернувся я iз того степу киргизького та моря Аральського до Оренбурга, та й заходився оце писать до тебе. Пишу, а ще i сам добре не знаю, чи живий ти на свiтi чи здоровий. Бо вже оце трохи чи не пiвтора року, як ми не переписались з тобою анi одним словом, а за таке врем'я багато води у море утекло. Може, i у вас кого не стало, бо холера, кажуть, здорово-таки косила. Коли живий ти та здоровий, то напиши до мене, друже мiй, не гаючись, то я тодi вже i одпишу до тебе, геть усе порозказую, як мене носило по тому морi, як я у степу отiм безкраїм пропадав. Геть усе розкажу, нiчого не потаю. А тепер поки що поклонись од мене всьому дому вашому i добрiй В. Н., скажи їй, що я живий, здоровий, i коли не дуже щасливий, то принаменi веселий. Оставайся здоров, не забувай на безталаннi Т Шевченка.

Адрес: в г. Оренбург. Его благородию
Карлу Ивановичу Герну

в генеральный штаб
с передачею.

До А. Лизогуба__
14 марта 1850_
г. Оренбург._
Друже мiй єдиний!
Я не знаю, що б зi мною сталося, якби не ви? В великiй пригодi стали менi оцi 50 карб. Розпитайте Iллю Iвановича, я йому пишу. Що значать грошi при убожествi? Якби не ви, то мене б давно з нудьги не стало! Ато все-таки хоч украдучи та трошки помалюю, а воно [кiлька слiв закреслено] й полегша!
Не знаю, чи доведеться менi хоч що-небудь намалювать на Каспiйському морi? Бо мене весною туди поженуть. Якщо доведеться, то пошлю до вас, тiльки вже цiни не поставлю, а продасте так, як вам бог поможе.
От яка моя доля погана! Я, вставши раненько, заходився писать до вас лист оцей - тiльки що заходився, а тут чорт несе єфрейтора (звичайно, найнятого, щоб давав знать, бо я живу тепер не в казармах). Пожалуйте к фельдфебелю! Треба було лист покинуть, а сьогоднi пошта одходить!
То сяк, то так ублагавши фельдфебеля, вернувся я до хати i заходжуюся знову, а часи беруться вже коло першого, то вибачте, коли не все розкажу, що хотiлося б розказать, або що-небудь помилюся.

Подякуйте i ви за мене Iллю Iвановича за його благородную щедроту! А менi, бога для, вибачте!
А якщо трапиться менi ще що-небудь прислать до вас, то пiдписуйте ви самi мою фамiлiю, цiноброю, бо менi не можна.
Усе, що ви з ласки своєї послали, я получив. I Фому Кемпiйського получив. Спасибi тому доброму Михайловi, що вiн таки мене не забуває. Якщо ви знаєте його адрес, то пошлiть йому оцей листочок, а як нi, то одiшлiть В. Н., вона певно знає.

Спасибi вам за всi вашi блага! Не забувайте безталанного Т. Ш.
До 1-го маiя адрес мiй той [одно слово закреслено] самий, а там, здається, треба буде знову мовчать.

До А. Лизогуба_
Новопетровское укрепление. _
1852. Июля 16. _
Единый друже мой! Не прогневались ли вы за что на меня? Думаю, думаю, вспоминаю и в догадках теряюся, не обретаю за собою вины ни единыя. Впрочем, едва ли кто себя обвинит! Простите великодушно, аще что содеях пред вами по простоте моей, и напишите хоть единую строку, чтобы я мог ведать, что вас еще здрава бог милосердный носит по сей грешной земле. Вот уже третий год, как я не имею от вас никакого известия, последнее письмо ваше получил я в Оренбурге 1850, в последних числах мая, на которое по разным скверным приключениям не мог отвечать вскоре. А писал вам уже из Новопетровского укрепления того же года, месяца ноября. Вам и В. Н., и ни от вас, ни от В. Н. до сих пор не имею совершенно никаких известий, право, не знаю, что думать! Или панихиду по вас править, или думать, что вы на меня сердиты, за что ж бы вы на меня прогневались? Вопрос сей для меня узел Гордиев. Скорблю сердечно, и тем паче плачу, что я во узах моих с вами только и В. Н. иногда переписывался. Прошу вас, умоляю! Когда получите письмо мое, то хоть чистой бумаги в конверт запечатайте та пришлите, по крайней мере я буду знать, что вы здравствуете.
Не пишу вам ничего о самом себе, потому что нет хорошего материала для повествования. А описывать скверную, мою долю тошно и грешно, по-моему. Это. все равно, что роптать на бога. Пускай себе тянется жизнь моя невеселая, как мне бог дал. Одно, чего бы я просил у бога, как величайшего блага, это хоть перед смертью взглянуть разочек на вас, добрых друзей

читати