Завантажити

світ мара
Зморить голодом
І щілки мої
Зціпить холодом.

Але холод той
Не уб'є життя.
Перейдуть віки,
Ожиє дитя.

Перейдуть віки,
Світ завалиться,
Вогнем-стовогнем
Весь розпалиться.

І сніги тоді
Паром кинуться,
І щілки мої
Знов прокинуться.

І щілки мої
Знов прокинуться,
Найдуть землю знов,
Знову кинуться.

Найдуть землю знов,
Знову кинуться,
В сотні душ живих
Перекинуться.

І піде життя
Знов драбиною,
І я вигляну
Знов дитиною.

А ти ждеш, маро!
Легке точиться,
Ти не жди — мори,
Коли хочеться.

Місяць, рік піждеш —
Що уводити?
Трудно думи всі
Разом сплодити.

Трудно думи всі
Разом сплодити;
Чого ж ждеш, маро?
Що уводити?

17 августа

* * *

Ой ти, калино, ой ти, малино,

Ой чому ти не росла?

Ой либонь-бо тебе, червона калино,
Ой либонь-бо тебе, червона калино,

Бистра вода зайняла.

Ой ти, калино, ой ти, малино,

Ой чому ти не цвіла?

Ой либонь-бо тебе, червона калино,
Ой либонь-бо тебе, червона калино,

Бистра вода занесла.

"Ой вода грала, мене не займала,

Не тим-бо ж я не цвіла.

Не цвіла я з горя, що мого явора
Не цвіла я з горя, що мого явора

Бистра вода зайняла.

Зайняла вода, зайняла бистра,

Покотила на Дунай,

А мені, калині, бідній сиротині,
А мені, калині, бідній сиротині,

Тяжка туга та печаль.

Зайняла вода, зайняла бистра,

Покотила на ріку,

А мені, калині, бідній сиротині,
А мені, калині, бідній сиротині,

Тяжка туга довіку!"

***

СЕРБСЬКА ПІСНЯ

Моя хата — чорні гори,
А постеля — камінь голий;
Мої браття — кому горе,
Мої браття всі соколи.
Де ворога завважають,
Як блискавка, налітають.

Моє серце веселиться,
Як запукає рушниця,
Як турецькую скотину
Неживою з коня скину
Та голову його псячу
На колі своїм побачу.

Квітчу гору не квітками —
Турецькими головами;
Квітчу плечі свої сербські
Турецькими жупанами.
Турки кулі виливають,
Кулі турків побивають.

Здоров буду — то прибуду
І до твої, аго, хати
І з жінкою твою буду
Цілу нічку ночувати,
Твій тютюн буду курити,
А кораном борщ варити.

Візьму, аго, коня твого,
Тогді босий ти поскачеш;
Візьму, аго, меча твого,
Тогді прасницю побачиш.
Та ще тебе, вражий діду,
Осідлаю та й поїду.

Тогді свого доконаю,
Псячу голову зрубаю.
Твоє м'ясо буде в полі,
Голова на частоколі,
І голову черви сточать,
А пси псину розволочать.

Тобі горе, сербе-брате!
Ніхто не йде помагати.
Тілько сам ти між горами
Справляєшся з ворогами.
Сербин крикне — б'є рушниця,
Тим Сербія і держиться!

***

ІЩЕ ВЧОРА ІЗВЕЧОРА

Іще вчора ізвечора
По заході сонця
Поглядав я на улицю
Край свого віконця.

Поглядав я на улицю —
Бучно було всюди,
І мигали мимо вікон
Знакомії люди.

І сьогодні іще до дня
До моєї хати
Збиралися товариші
Тугу розважати.

Розважали, розмовляли,
Щиро обіймались,
Виливали душу в душу
І не оглядались.

Півгодини до машини,
Як мала рушати,
Виходила і ти, мила,
Мене виряджати.

Вийшла, стала на помості,
Хусткою закрилась,
Дивилася-дивилася…
Так і розлучилась.

1 сентября

читати