Електронна бібліотека/Поезія

Вагітна жінка, схожа на книгу з продовженням...

Завантажити

Вагітна жінка, схожа на книгу з продовженням.
Сонце над містом пишається власним походженням.
Пишається тим, що воно зі Сходу.
На Сході більше, аніж будь де, цінується вірність.
Бог існує. Щонайменше існує його ймовірність.
Щонайменше існує його любов до цього народу.

Нам добре думати про нього, що він існує.
Місто цими днями, ніби заснуле.
Місто нині схоже на любовну записку.
Мовби в когось залюблене, наче від когось залежне.
Сприймає нас усіх, як належне.
Забагато гамору, забагато блиску.

Тінь моя стоїть при мені, мов сторож.
Я люблю, коли ти прокидаєшся і говориш,
і коли голосом окреслюєш тишу.
Тиша свідчить про те, що мова має кордони,
що нами керують нами вигадані заборони,
що ти чекатимеш, навіть коли я тебе залишу.

Тому що ми всі живемо в цьому кварталі,
тому що надвечір’я влітку такі тривалі,
тому що такі тривалі розмови про зиму -
час не викликає страху, але викликає втому,
і лише печально від того, що все наперед відомо,
і лише тривожно входити в тінь незриму.

А за стінами кварталу все завмерло.
І виноград при стіні росте химерно,
і камінь біліє в сонячному промінні,
і ніхто не забере в нас прозорість абетки,
і діти зі спеки входять до церкви, немов адепти,
і ми залишимось назавжди тінями на камінні.

І хай буде вічним цей гамір у середмісті.
Сонце осідає в темному листі,
і такою повчальною є пташина гідність.
І нам немає куди іти. Нам добре там, де ми народились.
І жінкам так пасує легкість і зрілість.
Перегорає трава. Перетікає вагітність.

читати