Електронна бібліотека/Поезія

Минала зима. Вона причинила вікно...Сергій Жадан
КротовичВіктор Палинський
Львівський трамвайЮрій Гундарєв
Микола ГлущенкоЮрій Гундарєв
МістоЮрій Гундарєв
Пісня пілігримаАнатолій Дністровий
Міста будували з сонця і глини...Сергій Жадан
Сонячний хлопчикВіктор Палинський
де каноє сумне і туманна безмежна ріка...Анатолій Дністровий
Любити словомЮрій Гундарєв
КульбабкаЮрій Гундарєв
Білий птах з чорною ознакоюЮрій Гундарєв
Закрите небоЮрій Гундарєв
БезжальноЮрій Гундарєв
Людському наступному світу...Микола Істин
СЦЕНИ З ПІДЗЕМЕЛЛЯАнатолій Дністровий
СЦЕНИ З ПІДЗЕМЕЛЛЯАнатолій Дністровий
Пізно ввечері, майже поночі...Сергій Жадан
Поетичні новиниМикола Істин
Настя малює не квіткуПавло Кущ
БубликПавло Кущ
Серцем-садом...Микола Істин
коли надто пізно ти знаєш що мало любив...Анатолій Дністровий
LET ME GОOKEAN ELZY
Конвертуй світлосутність поезії в душах...Микола Істин
де я тебе розлив...Сергій Осока
"Рейвах" (уривок з роману)Фредерік Верно
Стільки людей поховано у пустелі...Олег Короташ
Можеш забрати в мене трохи страху?Сергій Жадан
Далі стоятимеш там, де завжди і була...Катерина Калитко
Після снігуОксана Куценко
Спочатку поет жив в життєпросторі світла...Микола Істин
Буде час, коли ти...Сергій Жадан
Завантажити

Минала зима. Вона причинила вікно,
як закривають книжку, коли все одно,
що станеться наприкінці з мандрівниками.
Головне, що оповідь скінчиться наприкінці.
Головне – зима за вікном, книжка в руці.
І зарубки в пам‘яті, мов закладки між сторінками.
Все інше – лише здогадки і слова.
Минає зима, взимку стаються дива.
Бог народжується, щоб навесні померти,
так нічого й не пояснивши. Пора зими.
Наче душі над мертвими, стоять над містом дими.
Час повертатись і збирати пожертви.
Холодно як, - сказала вона і причинила вікно. -
Я чекала на розуміння, і це не воно.
Можна ж було пояснити, можна було написати.
Минулої зими вона теж лишилась сама.
Було гірко, зима була як зима –
так, ніби хтось свариться з небесами.
Але точилося світло молодим молоком.
І місяць висів за вікнами, над ставком,
і в книзі нічого не говорилось про безнадію.
Світ був таким, як є, він завжди такий:
не те, щоби непереконливий, просто – неговіркий.
Я завжди, - сказала вона, - знала, чим володію.
А чим ми всі володіємо? Жалем і співчуттям.
Життя ніколи не називає себе життям.
І смерть не каже, що тут чуже, що наше.
Між тим, коли Бог народиться і коли помре,
нам лишається нехитре вміння старе –
вірити в те, що цього разу все буде інакше.
Все може бути інакше. Нас ніхто не прирік.
Просто триває зима. Починається рік.
Теплий сволок небес, золоті принади.
Світиться, світиться світло в нічному вікні.
Віра, вона ж тримається не на знанні,
а на розумінні того, що ми можемо чогось не знати.
Тоді теж був сніг, згасали серця вогнів.
Головне - вміти розпізнавати гнів
і вміти закохуватись, попри тягар провини.
Темні вікна її, прочитані нею рядки.
Ходять душі під вікнами, мов колядники.
Співають разом із мертвими і живими.



Партнери