Завантажити

Редактор газети зібрав колектив:

«Вы… типа… ну, это – даёшь позитив!»

Його шеф-редактор учора огрів:

«Які ще там факти?! – Давай позитив!»

Гарикнули й тому із владних верхів:

«Усвой аксіому – дайош позітів!

Народу нє нужен мінор і надрив –

на завтрак і ужин дайош позітів!»

Всі шиї зігнули. Я мовчки сидів.

Колись ми вже чули: «Дайош позітів!»

Ми ще не забули садистський той час.

В прекрасне минуле ведуть знову нас,

де радощів доста "в вєлікой борьбє",

де голод, колгоспи, ГУЛАГ, КДБ.

Від верху до низу, як імператив:

«Поменше про кризу – дайош позітів!»

Від верху до низу ярмо хабарів.

Ті ж самі мармизи… Дайош позітів!

Податків лещата і адміннахрап.

І гречка на свято, й реклам дурноляп.

І партійок тічки, і виборів цирк.

Повернення звички – із вуст нічичирк.

Немає мажорів? Нема блатняків?

І рай буде скоро? – Дайош позітів!

Дайош олігархів? Офшори? Казлів?

Свідому анархію? – Цей позитив?!

Поміж смітниками багно матюків?

Дітей з цигарками? – Такий позитив?!

Нужду на базарах? П´яниць і бомжів?

Бандитів на нарах? - Дайош позітів?!

Руїни заводів. Село вимира. –

На Заході й Сході кричати «ура!»?..

Ми не безголосі, хоч і мовчимо,

та – лагідні досі – ярмо зірвемо.

Ми і не поснули – вичікуєм час.

Майдан – не минуле, він в кожному з нас.

Тож врешті до праці перейдем від слів.

І створим достоту тоді позитив.

читати