Завантажити

Зелене літо, раптом, стало знову

Сухим листком, що падає до ніг…

І сірі хмари вже готують змову

Супроти всіх, хто літа не вберіг…

Лісами йде стара, марудна осінь…

Збирає в кошик душі, мов гриби…

Димить багаттями, щоб заховати просинь,

Іще не вкриту хмарами журби.

Щоб не побачив я, як в небі лине

Клин вічних дисидентів – журавлів…

Щоб грішну землю часом не покинув

І, вслід за ними, в небо не злетів.

читати