Переклав Юрко Позаяк

 

Перекладач висловлює вдячність

Ярославові Ковалю

за допомогу при перекладі

Ремон Кено (1903-1976) – французький письменник, поет, математик.

Базові сонети

1

Розвісив цар прерій сорочку солону

Під сонцем жарким на бичачих рогах

Смердять консервовані тонни бекону

Тут шкіра і шкура зотліють на прах

 

Я згадую, натовп прорвав заборону,

Гаучос, долина уся в прапорах

Ми ж мерзнем, як в’язні льодового схрону

Єдина розвага – то холод і страх

 

Сюди з Антарктиди далека дорога

Але огортає солодка знемога

Як в горло тече аргентинське мате

 

В Латинській Америці зорі обманні

Іспанська звучить, але смисли туманні

Видзвонюють дзвони, але щось не те

 

 

 

2

Став дибки на фризі рисак Парфенону

Лорд Елджін[1] усе вмів тримати в уздах

Для турка хабар має силу закону

Облуда співа на фальшивих устах

 

Рисак Парфенону не вирвавсь з полону

У Лондоні холод пройма - просто жах

Вирує столиця в салютах бонтону

А Темза тремтить на колючих вітрах

 

Еллада Платона на ум не убога

Там кожен мудрець брав за бороду Бога

Сократ там зі смерті зробив вар’єте

 

Затарені в трюми скульптури останні

Європа Європу ув’язнить в засланні

Культура Еллади – це прет-а-порте

 

 

 

3

Старий мариман завалив до притону

Ром, гамір і дим тютюновий під дах

Шукав він удачі троянду червону

Та корінь троянди давно вже зачах

 

Зате він рибальському вірний канону

Він наскрізь їдким оселедцем пропах

Він в море виводив баркас щосезону

Щоб щастя на Фризьких ловить островах

 

Солились креветки, коптилась мінога

Звивались в сітях мацаки восьминога

Давай діставай все що в морі росте

 

А як продавались дари океанні!

Такого добра не піймаєте в ванні

От тільки бракує кита як на те

 

 

4

Уже файв-о’клок, час рушати барону

Роллс-ройс під під’їзд подає Абдуллах

Не зрадьмо в Калькутті традицій салону

Чекає графиня і чай на столах

 

Та долі плювати на блиск еталону

Біда файв-о’клок перетворить на крах

Палає палац як макет із картону

Графиню виносить барон на руках

 

Англійцям увесь Індостан засторога

Загарбати все – ще не є перемога

Усього на світі однак не з’їсте

 

Чи варто манери везти сюди чванні

Індус поважає чесноти нірванні

Життя ж лише мить – і просте, й золоте

 

 

5

О, німфо, любов не даруй вітрогону

На вид він шляхетний немов Телемах

Туніка ж у нього плебейська з фасону

Нарциси цвітуть у жовтавих очах

 

Знімайте на фото античну колону

Є тайна в етруських німих письменах

З Пізанської башти летіть на Верону

Тут був Галілей, той що спец по зірках

 

Над світом простерта до днесь римська тога

Та маса туристів – огидна стонога

Лиш волю вам дай – Колізей знесете

 

Чи два боки Альп є взаємозрівнянні?

Чи Рим з Авіньйоном в одному казанні?

Бургундське і к’янті – одне це і те?

 

 

 

 

 

6.

В Парижі він, крекчучи, виліз з вагону

На жаль, нещасливо проліг його шлях

Вокзальна шпана пронеслась по перону

Всі клунки у дядька поцупили вмах

 

Він в горі був схожий на мокру ворону

Смішні селюки у великих містах

Боїться провінція гамору й гону

Ти лише мурашка в кишінні мурах

 

У місті вібрує загроза й тривога

Міста злі й смердючі мов паща бульдога

Повітря від чаду й розтління густе

 

Прекрасні халупи сільські на світанні

Як гарно ходити у дранім убранні

В Париж – ні ногою, якщо й позвете

 

 

7

Їх наче робили з одного шаблону

Подібність така є хіба в близнюках

Ніхто не радітиме власному клону

Твоя унікальність віднині „в лапках”

 

Де взявся цей „брат” і хто знав цю персону?

Це просто клошар! Підозрілий цей птах!

А втім, тут ми входим в затемнену зону

Є безліч сюрпризів в родинних зв’язках

 

До дідька! Розкриймо брехню демагога

Тепер вся надія на генеалога

Він вправний гравець в родове екарте

 

Всі люди брати, найчастіш самозванні

Це ті ще брати, молоді, але ранні

Розслабтесь на мить – все братам віддасте

 

 

 

 

 

8

У прозі аед оду склав Аполлону

Профанів збісив цей дурний прибабах

Лиш критик збагнув: це був злам забобону

Співець своїй лірі новий дав розмах

 

Ці двоє сміялись в мурло легіону

Юрба прагне рим у розкішних рядках

Цим двом не в облом заперечить мільйону

Не всім дано бачити Бога в словах

 

Поету обтяжлива роль педагога

Нектар попиває він з витого рога

Душа лише в мирі з собою цвіте

 

Думки не бентежать аеда захланні

Співець служить тільки поезії-панні

Натхнення поета – у муз в декольте

 

 

9

Іржа їсть метал без жалю і пардону

Горішок гризе мишеня упітьмах

Сусіда жують папуаси без хрону

Схибнувся француз на своїх слимаках

 

В Італії моляться всі макарону

Ковтає факір ятаган по святах

Востаннє всміхається кролик пітону

І точить зерно діловитий ховрах

 

Зулус намина відбивну з носорога

Астрологу сниться філе козорога

Усюди шанується аліготе

 

Маляткам варганяться кашечки манні

Шампанським іскряться меню ресторанні

А я от люблю баклажанне соте

 

 

 

 

 

10

Надходить фінал, зла агонія скону

Плиту гробову освятив вже монах

Зникають кудись голоси з телефону

Це знаки кінця, ситуація – швах

 

З вас зроблять товар й покладуть під ікону

Вас ніжно обмиють в печальних думках

А що означає це бомкання дзвону?

Могильник вже тут, о! він любить свій фах

 

Молися чи лайся – не прийде підмога

Тут вам не поможуть мечеть й синагога

Тут вам не поможе писання святе

 

Мої читачі, є свій шарм у прощанні

То ж нумо в дорогу під звуки органні

Все має кінець. Втім, усе це пусте

 

 

 

Приклади комбінування

***

Іржа їсть метал без жалю і пардону

Ром, гамір і дим тютюновий під дах

Смердять консервовані тонни бекону

Це знаки кінця, ситуація – швах

 

Ці двоє сміялись в мурло легіону

Смішні селюки у великих містах

Ми ж мерзнем, як в’язні льодового схрону

А Темза тремтить на колючих вітрах

 

До дідька! Розкриймо брехню демагога

Тут вам не поможуть мечеть й синагога

Повітря від чаду й розтління густе

 

Думки не бентежать аеда захланні

Як гарно ходити у дранім убранні

Видзвонюють дзвони, але щось не те

***

О, німфо, любов не даруй вітрогону

Під сонцем жарким на бичачих рогах

Ніхто не радітиме власному клону

Облуда співа на фальшивих устах

 

Де взявся цей „брат” і хто знав цю персону?

Вас ніжно обмиють в печальних думках

Вирує столиця в салютах бонтону

Графиню виносить барон на руках

 

Еллада Платона на ум не убога

Нектар попиває він з витого рога

Усюди шанується аліготе

 

Затарені в трюми скульптури останні

То ж нумо в дорогу під звуки органні

Бургундське і к’янті – одне це і те?

***

Уже файв-о’клок, час рушати барону

На жаль, нещасливо проліг його шлях

Шукав він удачі троянду червону

Нарциси цвітуть у жовтавих очах

 

Рисак Парфенону не вирвавсь з полону

Є тайна в етруських німих письменах

А втім, тут ми входим в затемнену зону

Щоб щастя на Фризьких ловить островах

 

Поету обтяжлива роль педагога

Але огортає солодка знемога

Тут вам не поможе писання святе

 

Чи два боки Альп є взаємозрівнянні?

Європа Європу ув’язнить в засланні

В Париж – ні ногою, якщо й позвете

***

У прозі аед оду склав Аполлону

Подібність така є хіба в близнюках

Зникають кудись голоси з телефону

Тут шкіра і шкура зотліють на прах

 

Знімайте на фото античну колону

Юрба прагне рим у розкішних рядках

Він в море виводив баркас щосезону

Тут був Галілей, той що спец по зірках

 

Англійцям увесь Індостан засторога

Міста злі й смердючі мов паща бульдога

Як в горло тече аргентинське мате

 

Маляткам варганяться кашечки манні

Це ті ще брати, молоді, але ранні

Натхнення поета – у муз в декольте

 

 

 

***

Розвісив цар прерій сорочку солону

На вид він шляхетний немов Телемах

Сусіда жують папуаси без хрону

Чекає графиня і чай на столах

 

Та долі плювати на блиск еталону

У Лондоні холод пройма - просто жах

Він в море виводив баркас щосезону

Ти лише мурашка в кишінні мурах

 

Солились креветки, коптилась мінога

Астрологу сниться філе козорога

Душа лише в мирі з собою цвіте

 

Прекрасні халупи сільські на світанні

Чи Рим з Авіньйоном в одному казанні?

А я от люблю баклажанне соте

 

[1] Лорд Елджін – на початку ХІХ ст. посол Великобританії в Османській імперії, якій тоді належала Греція. Отримавши дозвіл турецьких властей, вивіз у Лондон скульптури Парфенону.

читати