Завантажити

Цоцорі, повішено в Стамбулі під тими ворітьми, що по ним турецьке царство прозвало себе Високою Портою, Блискучою Портою і Щасливими Ворітьми.
? У автографі — трупу. Це очевидна описка: у попередній редакції маємо лупу. — Ред.
? Буркулаб — сановник волоський, губернатор і комендант.
? Білим морем звали турки море Средиземне з його Іонікою.
? Кричать телюги полунощи, рци, лебези розпущени (“Слово о полку Ігореве”).
? Солиман II Великоліпний царював од 1520 до 1566 рoку.
? Стілько полонян, бранців і бранок приводили татари в Крим раз по раз, що жид митник у Перекопі, дивуючись, питав: “Чи надовго ще стане люду на Вкраїні? Чи й досі, — мовляв, — не спустіла вона? (Про се читай, охочий, у Михалона Литвина, що писав учневі свойму, королевичеві Сигізмундові-Августові фактове оповідання про Київщину і інші руські землі.)
? Навіть по тюрмах, по фурдигах значні туркені ходили з милостинею. Читай оповідання коронного польового гетьмана Конєцпольського, що впав у неволю на Цоцорі ж таки (Pamietniki о Koniecpolskich, przez Przyleckego.) “Пам'ятники про Конєцпольських, укладені Пшилецьким” (польськ.). — Ред.
? Слова сі по-нашому будуть т в о р я щ а р а д о щ і.
* Сей гарем существовав під кришею так названого Храму Господня, спорожнено його недавно, вже за нашого часу. (Читай вояжуваннє в Палестну француза Габріеля Шарма.).
? Тур був козакуватий архімандрита Печерської лаври: не попустив її унітові-митрополитові Потієві.
* “Суть-бо Греци лукви до сего дня” (Нестерова літопись).
? Слова Кромера: "Princeps omnium saeculorum memoria dignissimus" (князь, найдостойніший пам'яті всіх віків.)
? Католицький церковний спів, що виконується як вдячний Богові; молебень (лат.). — Ред.
? Князем Василем звано Костянтина Василя Костянтиновича Острозького.
? Даремно (лат.). — Ред.
? У нас і досі говорять: поїхав до Москви.
* Виморочні маєтності.
* Оборницький писав до короля: “Brodawka in oratione sua, in consilio sua dixit hoc in caetera: Przed wojskiem Zaporozkim drzy Ziemia Polska, Turecka і wszystek swiat”. Він же доносив королеві і про білоцерковського жида. (Бородавка в своїй промові у раді зокрема сказав: (лат.). — Ред. “Перед військом запорозьким тремтить земля Польська, Турецька і весь світ” (польськ.). — Ред.)
* Козацтво наше, як і Гомерові Данаї, вбачало своїх богів і богинь про тихій годині, оповідувало про дива ченцям, а ті вписували в “Тератургиму” і в таке інше.
* У Сагайдашного коні звались то Левами, то Барсами, то Турами.
* Ніхто з новичків на Низу не звався тим ім'ям, що в городах.
* Невмираками звались такі козарлюги, що в бою до дев'яти раз оживали битись.
* Турецький султан — те саме на Востоці, що римський папа на Заході той — намісник пророка Магомета, а сей — намісник Ісуса Хреста.
* Ліберальна ніби преса новоруська не хоче признати за Катериною Другою титула В е л и к а. Ми ж, староруси, совершали їй хвалу із уст її ворогів, славлених останнім кобзарем козацьким. Як зруйнувала вона Січ (се була не найменша з її заслуг перед потомством), самі зруйновані проложили їй пісню:
В е л и к и й с в і т наша мати
Напуст напустила:
Славне військо запорозьке
Та й занапастила.
* Кінець поеми згорів під хуторну пожежу.
* Виморочні маєтності.
* Оборницький писав до короля: “Brodawka in oratione sua, in consilio sua dixit hoc in caetera: Przed wojskiem Zaporozkim drzy Ziemia Polska, Turecka і wszystek swiat”. Він же доносив королеві і про білоцерковського жида. (Бородавка в своїй промові у раді зокрема сказав: (лат.). — Ред. “Перед військом запорозьким тремтить земля Польська, Турецька і весь світ” (польськ.). — Ред.)
* Козацтво наше, як і Гомерові Данаї, вбачало своїх богів і богинь про тихій годині, оповідувало про дива ченцям, а ті вписували в “Тератургиму” і в таке інше.
* У Сагайдашного коні звались то Левами, то Барсами, то Турами.
* Ніхто з новичків на Низу не звався тим ім'ям, що в городах.
* Невмираками звались такі козарлюги, що в бою до дев'яти раз оживали битись.
* Турецький султан — те саме на Востоці, що римський папа на Заході той — намісник пророка Магомета, а сей — намісник Ісуса Хреста.
* Ліберальна ніби преса новоруська не хоче признати за Катериною Другою титула В е л и к а. Ми ж, староруси, совершали їй хвалу із уст її ворогів, славлених останнім кобзарем козацьким. Як зруйнувала вона Січ (се була не найменша з її заслуг перед потомством), самі зруйновані проложили їй пісню:
В е л и к и й с в і т наша мати
Напуст напустила:
Славне військо запорозьке
Та й занапастила.
* Кінець поеми згорів під хуторну пожежу.
---------------

------------------------------------------------------------

---------------

------------------------------------------------------------

читати