
Електронна бібліотека/Есе
- АРМІЙСЬКІ ВІРШІМикола Істин
- чоловік захотів стати рибою...Анатолій Дністровий
- напевно це найважче...Анатолій Дністровий
- хто тебе призначив критиком часу...Анатолій Дністровий
- знає мене як облупленого...Анатолій Дністровий
- МуміїАнатолій Дністровий
- Поет. 2025Ігор Павлюк
- СучаснеІгор Павлюк
- Подорож до горизонтуІгор Павлюк
- НесосвітеннеІгор Павлюк
- Нічна рибалка на СтіксіІгор Павлюк
- СИРЕНАЮрій Гундарєв
- ЖИТТЯ ПРЕКРАСНЕЮрій Гундарєв
- Я, МАМА І ВІЙНАЮрій Гундарєв
- не знаю чи здатний назвати речі які бачу...Анатолій Дністровий
- активно і безперервно...Анатолій Дністровий
- ми тут навічно...Анатолій Дністровий
- РозлукаАнатолій Дністровий
- що взяти з собою в останню зимову мандрівку...Анатолій Дністровий
- Минала зима. Вона причинила вікно...Сергій Жадан
- КротовичВіктор Палинський
- Львівський трамвайЮрій Гундарєв
- Микола ГлущенкоЮрій Гундарєв
- МістоЮрій Гундарєв
- Пісня пілігримаАнатолій Дністровий
- Міста будували з сонця і глини...Сергій Жадан
- Сонячний хлопчикВіктор Палинський
- де каноє сумне і туманна безмежна ріка...Анатолій Дністровий
- Любити словомЮрій Гундарєв
- КульбабкаЮрій Гундарєв
- Білий птах з чорною ознакоюЮрій Гундарєв
- Закрите небоЮрій Гундарєв
- БезжальноЮрій Гундарєв
Графика Леси Синиченко.
Можно прожить долгую счастливую жизнь в большом северном городе и никогда не вдохнуть сладкий ветер Ферганы.
Можно сутками не слезать с попсовой радиоволны и ни разу не услышать голос Джона Леннона в песне Woman.
Можно прочесть тысячу книг и не заболеть буквами Чехова.
Можно болтаться между небом и землей целый век и не увидеть ничего. Абсолютно.
Ни земли, ни неба, ни мужчин, ни женщин, ни собак, ни кошек.
Прожить и не догадаться, что всё вокруг наполнено счастьем. А значит – гармонией, которую так страшно упустить. И ты будешь упускать её - каждую секунду жизни, пока, наконец, не остановишься. Просто остановишься и поглядишь по сторонам - интуитивно выбирая ракурс.
Может, отойти чуть влево? Сделать пару шагов вперед?
Да, так лучше всего. Теперь нужно достать бумагу. Карандаш. А дальше…
Что делать дальше? Нарисовать или… записать?
Как быть человеку, у которого (как у Леси Синиченко) мама - художник, а отец – журналист?
Что выбрать?
Бойкую конкретику напечатанных слов или свободу чувств, найденную карандашом и чуть-чуть размытую акварелью?
С самого детства Леся Синиченко пытается выбрать.
Маятник плывет влево. Леся - тонко, точно, страстно - иллюстрирует книгу талантливого украинского поэта.
Маятник отъезжает вправо – Леся печатает статьи в ведущих киевских изданиях.
Что сказать? Женщина! Непостоянная. То есть – самая настоящая.
И вот, с одной стороны - пять книжек проиллюстрировано, три персональные выставки уже состоялись и графику Леси стараются заполучить американцы и японцы… С другой стороны – интервью, обзоры, эссе - редактура крупного литературного портала в интернете…
Сегодня маятник качнулся влево: и перед вами двадцать пять работ Леси.
Уверенных и осторожных – одновременно. Идущих не от головы – от чувств.
Двадцать пять работ, которые объединяет такая штука, как свой собственный стиль.
Стиль – как мастерство - невозможно имитировать.
Стиль – как любовь - либо есть, либо нет.
Когда я вижу графику Леси, не хочется верить, что маятник снова утащит ее в журналистику.
Двадцать пять работ. «В каждом рисунке» - женщина. Да-да, в каждом! А если вы не видите ее – не важно! Она там есть.
Здесь – нагая красавица у окна, за которым город.
Тут - девушка пробегает с собакой на поводке – в красных и желтых пятнах осени.
А эта – акварельная. Такая – никем не найденная - женщина. Она - одна. Одна дома - среди смути. То ли - желаний, то ли - предчувствий.
Еще одна женщина – восточная и нежная. Веря и не веря – жмущаяся к широколицему киргизу.
Вот – танец. Она и он. Одни. Им – все равно, что вокруг.
Двадцать пять работ.
Двадцать пять эмоций, которые так легко услышать / увидеть.
Счастье - это две или три секунды, после только что отзвучавшей фразы Моцарта.
Это - пара мгновений после изящного абзаца, завершившего гениальную книгу.
Это - шум в ушах после первого поцелуя.
Две, три секунды кажется, что все хорошо. Все – как надо.
Ничего не нужно и ничто не лишнее.
Двадцать пять работ Леси Синиченко – на разные лады шепчут слово «женщина».
Можно столько же раз повторить слово «счастье» - эффект будет тот же.
Алексей САШИН
киносценарист
Останні події
- 24.04.2025|19:16Ееро Балк – лауреат премії Drahomán Prize за 2024 рік
- 24.04.2025|18:51Гостини у Германа Гессе з українськомовним двотомником поезії нобелівського лауреата
- 21.04.2025|21:30“Матуся – домівка” — книжка, яка транслює послання любові, що має отримати кожна дитина
- 18.04.2025|12:57Під час обстрілу Харкова була пошкоджена книгарня «КнигоЛенд»
- 14.04.2025|10:25Помер Маріо Варгас Льоса
- 12.04.2025|09:00IBBY оголосила Почесний список найкращих дитячих книжок 2025 року у категорії «IBBY: колекція книжок для молодих людей з інвалідностями»
- 06.04.2025|20:35Збагнути «незбагненну незбагнеж»
- 05.04.2025|10:06Юлія Чернінька презентує свій новий роман «Називай мене Клас Баєр»
- 05.04.2025|10:01Чверть століття в літературі: Богдана Романцова розкаже в Луцьку про книги, що фіксують наш час
- 05.04.2025|09:56Вистава «Ірод» за п’єсою Олександра Гавроша поєднала новаторство і традицію