Електронна бібліотека/Есе

Хтось спробує продати це як перемогу...Сергій Жадан
Нерозбірливо і нечітко...Сергій Жадан
Тріумфальна аркаЮрій Гундарєв
ЧуттяЮрій Гундарєв
МузаЮрій Гундарєв
МовчанняЮрій Гундарєв
СтратаЮрій Гундарєв
Архіваріус (новела)Віктор Палинський
АРМІЙСЬКІ ВІРШІМикола Істин
чоловік захотів стати рибою...Анатолій Дністровий
напевно це найважче...Анатолій Дністровий
хто тебе призначив критиком часу...Анатолій Дністровий
знає мене як облупленого...Анатолій Дністровий
МуміїАнатолій Дністровий
Поет. 2025Ігор Павлюк
СучаснеІгор Павлюк
Подорож до горизонтуІгор Павлюк
НесосвітеннеІгор Павлюк
Нічна рибалка на СтіксіІгор Павлюк
СИРЕНАЮрій Гундарєв
ЖИТТЯ ПРЕКРАСНЕЮрій Гундарєв
Я, МАМА І ВІЙНАЮрій Гундарєв
не знаю чи здатний назвати речі які бачу...Анатолій Дністровий
активно і безперервно...Анатолій Дністровий
ми тут навічно...Анатолій Дністровий
РозлукаАнатолій Дністровий
що взяти з собою в останню зимову мандрівку...Анатолій Дністровий
Минала зима. Вона причинила вікно...Сергій Жадан
КротовичВіктор Палинський
Львівський трамвайЮрій Гундарєв
Микола ГлущенкоЮрій Гундарєв
МістоЮрій Гундарєв
Пісня пілігримаАнатолій Дністровий
Завантажити

Графика Леси Синиченко.

Можно прожить долгую счастливую жизнь в большом северном городе и никогда не вдохнуть сладкий ветер Ферганы.

Можно сутками не слезать с попсовой радиоволны и ни разу не услышать голос Джона Леннона в песне Woman.

Можно прочесть тысячу книг и не заболеть буквами Чехова.

Можно болтаться между небом и землей целый век и не увидеть ничего. Абсолютно.

Ни земли, ни неба, ни мужчин, ни женщин, ни собак, ни кошек.

Прожить и не догадаться, что всё вокруг наполнено счастьем. А значит – гармонией, которую так страшно упустить. И ты будешь упускать её - каждую секунду жизни, пока, наконец, не остановишься. Просто остановишься и поглядишь по сторонам - интуитивно выбирая ракурс.

Может, отойти чуть влево? Сделать пару шагов вперед?

Да, так лучше всего. Теперь нужно достать бумагу. Карандаш. А дальше…

Что делать дальше? Нарисовать или… записать?

Как быть человеку, у которого (как у Леси Синиченко) мама - художник, а отец – журналист?

Что выбрать?

Бойкую конкретику напечатанных слов или свободу чувств, найденную карандашом и чуть-чуть размытую акварелью?

 

С самого детства Леся Синиченко пытается выбрать.

Маятник плывет влево. Леся - тонко, точно, страстно - иллюстрирует книгу талантливого украинского поэта.

Маятник отъезжает вправо – Леся печатает статьи в ведущих киевских изданиях.

Что сказать? Женщина! Непостоянная. То есть – самая настоящая.

И вот, с одной стороны - пять книжек проиллюстрировано, три персональные выставки уже состоялись и графику Леси стараются заполучить американцы и японцы… С другой стороны – интервью, обзоры, эссе - редактура крупного литературного портала в интернете…

 

Сегодня маятник качнулся влево: и перед вами двадцать пять работ Леси.

Уверенных и осторожных – одновременно. Идущих не от головы – от чувств.

Двадцать пять работ, которые объединяет такая штука, как свой собственный стиль.

Стиль – как мастерство - невозможно имитировать.

Стиль – как любовь - либо есть, либо нет.

Когда я вижу графику Леси, не хочется верить, что маятник снова утащит ее в журналистику.

 

Двадцать пять работ. «В каждом рисунке» - женщина. Да-да, в каждом! А если вы не видите ее – не важно! Она там есть.

Здесь – нагая красавица у окна, за которым город.

Тут - девушка пробегает с собакой на поводке – в красных и желтых пятнах осени.

А эта – акварельная. Такая – никем не найденная - женщина. Она - одна. Одна дома - среди смути. То ли - желаний, то ли - предчувствий.

Еще одна женщина – восточная и нежная. Веря и не веря – жмущаяся к широколицему киргизу.

Вот – танец. Она и он. Одни. Им – все равно, что вокруг.

 

Двадцать пять работ.

Двадцать пять эмоций, которые так легко услышать / увидеть.

 

Счастье - это две или три секунды, после только что отзвучавшей фразы Моцарта.

Это - пара мгновений после изящного абзаца, завершившего гениальную книгу.

Это - шум в ушах после первого поцелуя.

Две, три секунды кажется, что все хорошо. Все – как надо.

Ничего не нужно и ничто не лишнее.

 

Двадцать пять работ Леси Синиченко – на разные лады шепчут слово «женщина».

Можно столько же раз повторить слово «счастье» - эффект будет тот же.

 

Алексей САШИН

киносценарист

 

Останні події

24.05.2025|13:24
Дискусії, перформанс і культурна дипломатія: як пройшов інтенсив EcoLab 2.0
24.05.2025|13:19
У просторі PEN Ukraine відбудеться читання Ганни Осадко і Марини Пономаренко
24.05.2025|13:15
«Україна. Свобода. Європа»: Старий Лев презентує книгу журналіста Ростислава Хотина
23.05.2025|09:25
Meridian Czernowitz видає третю поетичну збірку Шевченківської лауреатки Ярини Чорногуз — «Нічийний шафран»
20.05.2025|11:40
Оголошено Короткий список VII Всеукраїнського літературного конкурсу малої прози імені Івана Чендея 2025 року
16.05.2025|15:50
«Танго для трьох»: він, вона і кґб
15.05.2025|10:47
Літературний конкурс малої прози імені Івана Чендея оголосив довгі списки 2025 року
14.05.2025|19:02
12-й Чілдрен Кінофест оголосив програму
14.05.2025|10:35
Аудіовистава «Повернення» — новий проєкт театру Франца Кафки про пам’ять і дружбу
14.05.2025|10:29
У Лондоні презентували проєкт української військової поезії «Збиті рими»


Партнери