Електронна бібліотека/Есе

АРМІЙСЬКІ ВІРШІМикола Істин
чоловік захотів стати рибою...Анатолій Дністровий
напевно це найважче...Анатолій Дністровий
хто тебе призначив критиком часу...Анатолій Дністровий
знає мене як облупленого...Анатолій Дністровий
МуміїАнатолій Дністровий
Поет. 2025Ігор Павлюк
СучаснеІгор Павлюк
Подорож до горизонтуІгор Павлюк
НесосвітеннеІгор Павлюк
Нічна рибалка на СтіксіІгор Павлюк
СИРЕНАЮрій Гундарєв
ЖИТТЯ ПРЕКРАСНЕЮрій Гундарєв
Я, МАМА І ВІЙНАЮрій Гундарєв
не знаю чи здатний назвати речі які бачу...Анатолій Дністровий
активно і безперервно...Анатолій Дністровий
ми тут навічно...Анатолій Дністровий
РозлукаАнатолій Дністровий
що взяти з собою в останню зимову мандрівку...Анатолій Дністровий
Минала зима. Вона причинила вікно...Сергій Жадан
КротовичВіктор Палинський
Львівський трамвайЮрій Гундарєв
Микола ГлущенкоЮрій Гундарєв
МістоЮрій Гундарєв
Пісня пілігримаАнатолій Дністровий
Міста будували з сонця і глини...Сергій Жадан
Сонячний хлопчикВіктор Палинський
де каноє сумне і туманна безмежна ріка...Анатолій Дністровий
Любити словомЮрій Гундарєв
КульбабкаЮрій Гундарєв
Білий птах з чорною ознакоюЮрій Гундарєв
Закрите небоЮрій Гундарєв
БезжальноЮрій Гундарєв
Завантажити

Графика Леси Синиченко.

Можно прожить долгую счастливую жизнь в большом северном городе и никогда не вдохнуть сладкий ветер Ферганы.

Можно сутками не слезать с попсовой радиоволны и ни разу не услышать голос Джона Леннона в песне Woman.

Можно прочесть тысячу книг и не заболеть буквами Чехова.

Можно болтаться между небом и землей целый век и не увидеть ничего. Абсолютно.

Ни земли, ни неба, ни мужчин, ни женщин, ни собак, ни кошек.

Прожить и не догадаться, что всё вокруг наполнено счастьем. А значит – гармонией, которую так страшно упустить. И ты будешь упускать её - каждую секунду жизни, пока, наконец, не остановишься. Просто остановишься и поглядишь по сторонам - интуитивно выбирая ракурс.

Может, отойти чуть влево? Сделать пару шагов вперед?

Да, так лучше всего. Теперь нужно достать бумагу. Карандаш. А дальше…

Что делать дальше? Нарисовать или… записать?

Как быть человеку, у которого (как у Леси Синиченко) мама - художник, а отец – журналист?

Что выбрать?

Бойкую конкретику напечатанных слов или свободу чувств, найденную карандашом и чуть-чуть размытую акварелью?

 

С самого детства Леся Синиченко пытается выбрать.

Маятник плывет влево. Леся - тонко, точно, страстно - иллюстрирует книгу талантливого украинского поэта.

Маятник отъезжает вправо – Леся печатает статьи в ведущих киевских изданиях.

Что сказать? Женщина! Непостоянная. То есть – самая настоящая.

И вот, с одной стороны - пять книжек проиллюстрировано, три персональные выставки уже состоялись и графику Леси стараются заполучить американцы и японцы… С другой стороны – интервью, обзоры, эссе - редактура крупного литературного портала в интернете…

 

Сегодня маятник качнулся влево: и перед вами двадцать пять работ Леси.

Уверенных и осторожных – одновременно. Идущих не от головы – от чувств.

Двадцать пять работ, которые объединяет такая штука, как свой собственный стиль.

Стиль – как мастерство - невозможно имитировать.

Стиль – как любовь - либо есть, либо нет.

Когда я вижу графику Леси, не хочется верить, что маятник снова утащит ее в журналистику.

 

Двадцать пять работ. «В каждом рисунке» - женщина. Да-да, в каждом! А если вы не видите ее – не важно! Она там есть.

Здесь – нагая красавица у окна, за которым город.

Тут - девушка пробегает с собакой на поводке – в красных и желтых пятнах осени.

А эта – акварельная. Такая – никем не найденная - женщина. Она - одна. Одна дома - среди смути. То ли - желаний, то ли - предчувствий.

Еще одна женщина – восточная и нежная. Веря и не веря – жмущаяся к широколицему киргизу.

Вот – танец. Она и он. Одни. Им – все равно, что вокруг.

 

Двадцать пять работ.

Двадцать пять эмоций, которые так легко услышать / увидеть.

 

Счастье - это две или три секунды, после только что отзвучавшей фразы Моцарта.

Это - пара мгновений после изящного абзаца, завершившего гениальную книгу.

Это - шум в ушах после первого поцелуя.

Две, три секунды кажется, что все хорошо. Все – как надо.

Ничего не нужно и ничто не лишнее.

 

Двадцать пять работ Леси Синиченко – на разные лады шепчут слово «женщина».

Можно столько же раз повторить слово «счастье» - эффект будет тот же.

 

Алексей САШИН

киносценарист

 

Останні події

24.04.2025|19:16
Ееро Балк – лауреат премії Drahomán Prize за 2024 рік
24.04.2025|18:51
Гостини у Германа Гессе з українськомовним двотомником поезії нобелівського лауреата
21.04.2025|21:30
“Матуся – домівка” — книжка, яка транслює послання любові, що має отримати кожна дитина
18.04.2025|12:57
Під час обстрілу Харкова була пошкоджена книгарня «КнигоЛенд»
14.04.2025|10:25
Помер Маріо Варгас Льоса
12.04.2025|09:00
IBBY оголосила Почесний список найкращих дитячих книжок 2025 року у категорії «IBBY: колекція книжок для молодих людей з інвалідностями»
06.04.2025|20:35
Збагнути «незбагненну незбагнеж»
05.04.2025|10:06
Юлія Чернінька презентує свій новий роман «Називай мене Клас Баєр»
05.04.2025|10:01
Чверть століття в літературі: Богдана Романцова розкаже в Луцьку про книги, що фіксують наш час
05.04.2025|09:56
Вистава «Ірод» за п’єсою Олександра Гавроша поєднала новаторство і традицію


Партнери