
Електронна бібліотека/Проза
- Хтось спробує продати це як перемогу...Сергій Жадан
- Нерозбірливо і нечітко...Сергій Жадан
- Тріумфальна аркаЮрій Гундарєв
- ЧуттяЮрій Гундарєв
- МузаЮрій Гундарєв
- МовчанняЮрій Гундарєв
- СтратаЮрій Гундарєв
- Архіваріус (новела)Віктор Палинський
- АРМІЙСЬКІ ВІРШІМикола Істин
- чоловік захотів стати рибою...Анатолій Дністровий
- напевно це найважче...Анатолій Дністровий
- хто тебе призначив критиком часу...Анатолій Дністровий
- знає мене як облупленого...Анатолій Дністровий
- МуміїАнатолій Дністровий
- Поет. 2025Ігор Павлюк
- СучаснеІгор Павлюк
- Подорож до горизонтуІгор Павлюк
- НесосвітеннеІгор Павлюк
- Нічна рибалка на СтіксіІгор Павлюк
- СИРЕНАЮрій Гундарєв
- ЖИТТЯ ПРЕКРАСНЕЮрій Гундарєв
- Я, МАМА І ВІЙНАЮрій Гундарєв
- не знаю чи здатний назвати речі які бачу...Анатолій Дністровий
- активно і безперервно...Анатолій Дністровий
- ми тут навічно...Анатолій Дністровий
- РозлукаАнатолій Дністровий
- що взяти з собою в останню зимову мандрівку...Анатолій Дністровий
- Минала зима. Вона причинила вікно...Сергій Жадан
- КротовичВіктор Палинський
- Львівський трамвайЮрій Гундарєв
- Микола ГлущенкоЮрій Гундарєв
- МістоЮрій Гундарєв
- Пісня пілігримаАнатолій Дністровий
Любе Павличенко
В марте снег липкий, и быть во дворе снежной бабе. Но случаются и пурга, и вьюги - такие, что и заблудиться не трудно. Кстати, это не страшно - заблудиться.
Влюбиться - страшней.
Однажды, пробившись сквозь темную, мокрую метель, я добрел до дома, и что же увидел? Еда съедена, постели смяты, и кто-то самостоятельно полил мои фиалки.
Столкнувшись с грубостью, я никогда не бьюсь лбом о стену. Никогда. Не матерюсь, рук не ломаю. Я даже не говорю ничего. Молчу и вдыхаю через нос - вот и все что я делаю. Вот и в тот раз, отудивлявшись и подумав, пришел к выводу, что уж если не один в лесу проживаю, то, отчего бы в мой дом не забрести какой-нибудь девочке? К примеру, маленькой и опасной? Пусть даже ее зовут Машкой? Почему нет? В самом деле, ведь могут же происходить такие беды как приход незваных гостей? Тут никаких гарантий быть не может!..Живу я скромно, а уж зимой получается, что только на запасах. Но и при скромной жизни, возможно что-то прикупить, или, вот, выбраться куда в злые холодные месяцы. Только, вот, в какие земли? На Юг невозможно - не к кому. А на Северном побережье нехорошо. Лип, лугов, цветов там нет; пчёлы не водятся. Зато есть родственнички-блондины, обожающие мороженую рыбу. И ветер такой мерзкий, что…
Но является она - спала в детской кроватке, оставшейся от давно выросшего и успевшего поджениться Мишки. Потянувшись, спрашивает, нет ли у меня гороха. "Принцессам необходим горох!" - заявляет.
Я пробую улыбнуться - но она совсем не шутит - спрашивает еще раз. "Где-то был", - поворачиваюсь, чтобы порыться в шкафчике на кухне. "Так… Здесь нет… Здесь?.. Здесь тоже…"
Спускаюсь в погреб, долго плутаю при тусклой лампочке и ничего не нахожу среди запасов: один только мёд - в горшочках, бочонках, баночках.
"Все, что есть" - говорю я ей. И протягиваю на ладони единственную горошину, твердую как вишневая косточка. Даже на колено встаю, чтоб не подумала - сиволапый, невежливый.
Она - круглит глаза, все-таки забирает ее и бежит прятать под матрац. После чего возвращается и просит подать ей шубку. На голове повязывает шарф. "Так давно не носят, а мне все равно. Пошли?" Толкает дверь и выходит первой. Оглядывается на меня: "Ну?"
Пурга сразу за дверью - от земли до неба. И ветер мотает снег.
Смотрю ей в спину, ступаю след в след, ясно понимая, что если сейчас не зажечь папиросу - можно запросто умереть. Я вовсю дымлю; слева, где сердце - сжимается и дрожит мечта. И как это часто бывает в мечтах - тайное, напакостив, закрывает лицо плащом, превращаясь в дивного злодея. Явное, свершив чудесный подвиг, по-детски пришпоривая самое себя, что есть духа, несется прочь, собирая открытым забралом снег. Потом каблук находит лед и все летит кувырком…
Поднимаюсь… Стучу себя по бокам… И, сорвав с себя глупый шарф - белая и синяя клетка, лечу к серому замку, что соседствует со снеговиком, - в самую метель, туда, где принцесса, которой нет и шестнадцати. Волосы ее - огонь, и кожа, конечно, белее снега. Глаза - голубые, прозрачные, чистые. Разглядывая мир с высоты снежной башни, трудно удержаться и не шагнуть туда, где черными точками толкутся люди.
Вместо этого вниз красной звездой долго летит окурок.
- Загадай желание, - говорю, провожая взглядом огненную точку.Она, смеясь, скребет мне шерсть за ухом:- И оно исполнится?
Я закрываю глаза и открываю их снова:
- Черт его знает… Загадай!
2001
Останні події
- 16.06.2025|23:44Під час «Книжкового двіжу» в Луцьку зібрали 267 892 гривень на FPV-дрони
- 16.06.2025|16:24«Основи» видадуть повну версію знаменитого інтерв’ю Сьюзен Зонтаґ для журналу Rolling Stone
- 12.06.2025|12:16«Видавництво Старого Лева» презентує фентезі від Володимира Аренєва «Музиканти. Четвертий дарунок»
- 07.06.2025|14:54Артем Чех анонсував нову книжку "Гра у перевдягання": ніжні роздуми про війну та біль
- 06.06.2025|19:48У США побачила світ поетична антологія «Sunflowers Rising»: Peace Poems Anthology: by Poets for Peace»
- 03.06.2025|12:21У серпні у Львові вперше відбудеться триденний книжковий BestsellerFest
- 03.06.2025|07:14Меридіан Запоріжжя та Меридіан Харків: наприкінці червня відбудуться дві масштабні літературні події за участі провідних українських авторів та авторок Вхідні
- 03.06.2025|07:10Найпопулярніші книжки для дітей на «Книжковому Арсеналі»: що почитати дітям
- 03.06.2025|06:51Фільм Мстислава Чернова «2000 метрів до Андріївки» покажуть на кінофестивалі Docudays UA
- 03.06.2025|06:50Дух Тесли у Києві