Електронна бібліотека/Поезія

Пісня пілігримаАнатолій Дністровий
Міста будували з сонця і глини...Сергій Жадан
Сонячний хлопчикВіктор Палинський
де каноє сумне і туманна безмежна ріка...Анатолій Дністровий
Любити словомЮрій Гундарєв
КульбабкаЮрій Гундарєв
Білий птах з чорною ознакоюЮрій Гундарєв
Закрите небоЮрій Гундарєв
БезжальноЮрій Гундарєв
Людському наступному світу...Микола Істин
СЦЕНИ З ПІДЗЕМЕЛЛЯАнатолій Дністровий
СЦЕНИ З ПІДЗЕМЕЛЛЯАнатолій Дністровий
Пізно ввечері, майже поночі...Сергій Жадан
Поетичні новиниМикола Істин
Настя малює не квіткуПавло Кущ
БубликПавло Кущ
Серцем-садом...Микола Істин
коли надто пізно ти знаєш що мало любив...Анатолій Дністровий
LET ME GОOKEAN ELZY
Конвертуй світлосутність поезії в душах...Микола Істин
де я тебе розлив...Сергій Осока
"Рейвах" (уривок з роману)Фредерік Верно
Стільки людей поховано у пустелі...Олег Короташ
Можеш забрати в мене трохи страху?Сергій Жадан
Далі стоятимеш там, де завжди і була...Катерина Калитко
Після снігуОксана Куценко
Спочатку поет жив в життєпросторі світла...Микола Істин
Буде час, коли ти...Сергій Жадан
Буде злива початку світу, і підніметься Рось...Катерина Калитко
І не вистачить сонця, аби все освітитиСергій Жадан
отак прокинутися від вибуху...Павло Коробчук
посеред ночі під час важкого кашлю...Анатолій Дністровий
з міста, якого немає, не доходять новини...Галина Крук
Завантажити

 

найрідніша цей зачумлений вигуком вірш

писався із набережної невиліковних

у таких загумінках з котрих повір

легше морю втекти аніж нам умовно

кажучи простягнути руки одне одному

я пишу із любов’ю у безкраї жодному

 

знаєш колись ця набережна так постаріє

що оглухне гул у забутих мушлях

сповільниться нерест а китове сім’я

не віднайде пару і «чи можна вкушу»

питатимуть акули беззубо ніяковіючи

я пишу із любов’ю це розуміючи

 

здається я дуже опустився останніми днями

розпитую про щастя у повій портових

моєму блакитному погляду заздрять п’яні

і апостоли що у сіті діряві піймавши слово

називають його рибою а «Мадеру» сльозою

я пишу із любов’ю на самоті з тобою

 

тут відстані настільки далекі що це геніально

торкаюсь тебе сплячої і знову чекаю смерку

бо день вийняв мій фатум із твоєї фати прощально

як виймають небажаний плід акушерки

і цей згусточок крові тремким шамкотінням

пише щось про любов між сльозами і блювотинням

 

я не маю до тебе величі гордості чи самолюбства

бо залишу по собі обвітрений труп з кістками

і мішок надбань умовних для цього людства

що провадило війни доки я переймався світами

і можливо прийде на погост із букетом фіалок

я пишу із любов’ю до шкарпеток твоїх і твоїх фіранок

 

я б назвав це руїнами Трої Помпеї чи Карфагену

але ж щодня приношу глину і щось там будую

я став зодчим і наново вчуся писати поему

вчуся наново вірші писати котрі почують

я назву це поразкою вічних основ Парнасу

бо пишу із любов’ю до жінки а не до часу

 

2010



Партнери