Завантажити

Зустрічати тебе

білим цвітом вінка,

Хоча ти в павутинні світів —

незворушливий.

Пам’ятається мить,

як тремтіла ріка,

Коли ми з неї вийшли на сушу.

І, мов ноту весни,

пригадаєш на час

Те ясне хвилювання,

що світ сотворило.

І востаннє печаль

вироста поміж нас.

Над престолами зустрічей —

зливи.

читати