Завантажити

Прийде пора золота,

повір мені брате мій невідомий,

надії пригрій сестро моя незнайома,

і може буде та пора в синій джинс одіта,

зі світломузикою

дискотечною,

з парадом юних осіб планет принадних,

із якими познайомимося за вечір

в клубі нічному,

де за кілька годинопригод,

як у космосі близькому

нам відчиненому,

буде більше у подій лиць

ніж за сходинки еволюцій…

Наша свобода набуде свій всерозквітлий стиль,

що заповнить книжкові стелажі,

відобразиться в кінометражі,

з презентаціями в столицях,

із вільно гуляючими у віршах римами,

та мистецтвом яке виходить за рами,

так тепер під музику гітар (як колись бандур)

виникають контр і некст культури,

і від власних почерків і комбінацій доторків до клавіатур

з’являються нові літератури:

із прототипами цивілізації поетичноцентричної,

з ескізами неба вербально-космічного…

Як від А переходимо до Б, відправмо мрії великі

в майбутнє далеке,

для цього душі людські підійдуть як носії споконвічні,

бо вони кораблі різнобічні,

що переходять в наступні форми життя,

і нових всесвітів сенсів зірок лиття

та планетозмістів всеможливих

безмежних,

в гармоніях – з Божими

і розгалуженими…

Лиш не дивись збайдужіло, та

відсторонено, на світ, сестро, так,

через те що у весни твоєї розтоптані квіти

і пожовклі листки на вітах,

адже на зміну їй війною обпаленій

і опалій,

проростуть в тобі весни наступні

та новоцвітні…

А, тобі брате, що думками пристрілятися довелось

до передвідчуття як в домовині у лютому зимно,

бо від болю в очах затемнилось,

не спіши своє тіло віддати у дерев’яний човен що йде під землю,

зупини –

вписувати себе до сумної книжки,

краще долонею рану на животі затисни

щоби не повивалювалися кишки,

іще добрі операційні ножі тебе розріжуть

і голки дбайливі зшиють,

і буде серцю битися любо,

бо прийде на землю наша та –

пора золота,

у джинсі аватаром кольору синього як небо…

читати