Завантажити

На зими нескiнчену поему
Упала, розтала веснинка —
Перша тема
На останню бiлу сторiнку.

Iду поважний, похмурий i мрiю
Про щось: про подiл земельної ренти.
А навколо грають, пустують дурнi весновiї
I смiються з мене iнтелiґента.

Гей, що солодким духом цигарки
Пахнув на мене старенький робочий.
Наче воно не зима й не Харкiв,
А степ полином пливе й лоскоче.

I от стою: i думаю так приближно:
Вiрю: зробимо весну на свiтi.
Щось пiдходить близько, нiжно:
Товаришу, дозвольте прикурити.

читати