Сам ти голуб! — образився з екрану Пассуган.
— Гм, — Андрій зосереджено розглядав демона на екрані, — ну, зараз я бачу анімаційний персонаж, який здатний вести запрограмований діалог…
— Та ви шо, із Борисом змовилися?! — так голосно гаркнув Пассуган, що на їхній стіл озирнувся офіціант, який пробігав неподалік із великою піцою на дерев’яній тарелі. — Борис жестом йому показав, що це просто занадто голосно налаштовані динаміки ноутбука, й молодий чоловік побіг далі в своїх нелегких справах.
— Який я тобі аніма… чи, як там його? Я справжнісінький, ось! — з юесбі-порту комп’ютера, куди встромляють флешки та модеми, раптом пішов чорний димок, і не встиг Андрій здивуватися, як перед ним, поміж тарілками, вже сидів цілком справжній на вигляд, чорний та волохатий хтось.
А хто саме, біс його знає! Андрій запитально поглянув на Бориса, але той мовчав. Скепсис хакера поволі вивітрився, але великого здивування натомість не з’явилося — так, лише легке спантеличення. Вони із Пассуганом певний час мовчки розглядали один одного. Андрій навіть простягнув руку й торкнувся жорсткого хутра демончука, але той одразу ж виразно клацнув довгими білими іклами. Андрій прибрав руку.
Побачивши наближення офіціанта, який вже ніс їхній рахунок, Борис жестом вказав на нього Пассуганові, й той чорною хмаринкою миттю втягнувся назад у порт, одразу з’явившись на екрані в пласкому вигляді.
— Що скажеш? — перервав мовчанку Андріїв наймач, коли офіціант, отримавши гроші, відійшов.
— Не знаю, — просто відповів хакер і зробив кілька ковтків червоного «Каберне-Совіньйон13», яке Борис замовив лише для нього, бо сам був за кермом. — Ну, то що саме вимагається від мене?
— Серед наших друзів є ще одна сутність світу невидимого — домовик Лахудрик Пенатій. — Борис нахилився до співрозмовника. — Він також прагне навчитися потрапляти до віртуального світу і жити там, але, як не намагався цього досягти, як йому не допомагав Пассуган Плутоній — усе марно. Наше замовлення, Андрію, полягає в тому, щоб ти провів теоретичне дослідження того, яким чином таке можливо, а також здійснив це на практиці.
— Нічого собі, та я навіть не знаю, з якого кінця за цю справу братися…
— Успіх помножить твій аванс на десять…
— Ого, — вирвалося в хакера.
— Крім того, можеш сам закупити будь-яке необхідне обладнання, — Борис дістав із сумки товстелезного конверта й поклав перед Андрієм.
— Та дивись-но мені, — почувся з динаміків сварливий голос Пассугана, — зайвого не витрачай! — Борис жартома показав екрану ноутбука кулака.
— Гадаю, мені слід познайомитися з цим домовиком, — Андрій у задумі крутив у руках бокал.
— А я із вами вже познайомився! — у Андрієвих вухах, немов із навушників плеєра, прозвучав мелодійний, але вочевидь нелюдський голос. — Маю