Електронна бібліотека/Поезія

Пісня пілігримаАнатолій Дністровий
Міста будували з сонця і глини...Сергій Жадан
Сонячний хлопчикВіктор Палинський
де каноє сумне і туманна безмежна ріка...Анатолій Дністровий
Любити словомЮрій Гундарєв
КульбабкаЮрій Гундарєв
Білий птах з чорною ознакоюЮрій Гундарєв
Закрите небоЮрій Гундарєв
БезжальноЮрій Гундарєв
Людському наступному світу...Микола Істин
СЦЕНИ З ПІДЗЕМЕЛЛЯАнатолій Дністровий
СЦЕНИ З ПІДЗЕМЕЛЛЯАнатолій Дністровий
Пізно ввечері, майже поночі...Сергій Жадан
Поетичні новиниМикола Істин
Настя малює не квіткуПавло Кущ
БубликПавло Кущ
Серцем-садом...Микола Істин
коли надто пізно ти знаєш що мало любив...Анатолій Дністровий
LET ME GОOKEAN ELZY
Конвертуй світлосутність поезії в душах...Микола Істин
де я тебе розлив...Сергій Осока
"Рейвах" (уривок з роману)Фредерік Верно
Стільки людей поховано у пустелі...Олег Короташ
Можеш забрати в мене трохи страху?Сергій Жадан
Далі стоятимеш там, де завжди і була...Катерина Калитко
Після снігуОксана Куценко
Спочатку поет жив в життєпросторі світла...Микола Істин
Буде час, коли ти...Сергій Жадан
Буде злива початку світу, і підніметься Рось...Катерина Калитко
І не вистачить сонця, аби все освітитиСергій Жадан
отак прокинутися від вибуху...Павло Коробчук
посеред ночі під час важкого кашлю...Анатолій Дністровий
з міста, якого немає, не доходять новини...Галина Крук
Завантажити

Ось іще одна з України.
Голос у неї хрипкий, але не тремтить.
Навіть коли у залі кажуть,
що не годні більше слухати
всіх цих страшних історій.
Говорить довго, так само довго, як вигорає
підпалена ракетою бібліотека.
Тільки тричі робить короткі паузи:
коли механізм геноциду
скрегоче занадто гучно
для незвичного вуха;
коли провисає, вібруючи під стопою,
сталевий канат посиленого
торішнього інтересу;
коли відчуває, що можна розбитися
об несподіване співчуття.
Захоплюємося відвагою, кажуть їй,
вдячні, що нині тут.
Але ж ви не чекали, правда, –
сміється у відповідь, –
що ми перетворимось на підвальних щурів.
Після звістки, що ввечері їде додому,
ловить погляди – такими зазвичай дивляться
на схололе тіло в труні.
На світанку перетинає кордон, усміхається,
фотографуючи синьо-жовті стовпчики
за сльотавим вікном.
І, коли майже одразу приходить сповіщення
про загрозу повітряної атаки, –
підводить очі,
дивиться в небо,
як на дитину поранену.



Партнери