Завантажити

Я сиділа в метро
Скоріше за все щось читала
Завжди легше щось читати
Аніж бачити таке що можна побачити в метро

Метро – це ілюзія потяга
І в ньому живуть монстри поїдаючи працівників метрополітену один за одним
А нам кажуть, що їх переїхало поїздом номер шість шість шість
Абсурд. Насправді ось вони
Ти не бачиш їх ти бачиш букви а вони над тобою чутно і завжди
Одним і тим самим голосом але в різних подобах
Шурхотять пакетами і кажуть тягнучи «є» та «і»:
Самі ми ні мєєєєстниє, рак второй стєєєєпєні, нада хіміятєрапіііію, іначє ми умрьом.

Люди платять їм такі наївні
Не то через жалість чи то задля того щоб вони пішли
Ці монстри чорних тунелів
Вони буває крадуть дітей у матерів-наркоманок і граються з ними
Юзають їх а потім ходять вагонами з їхніми трупами
Наганяючи невимовну жалість
В глибині Київських катакомб вони мають
Вхід в паралельний світ дитячі садки і школи. А за партами трупи
Їхні прийомні батьки чекають ті кістяки додому готуючи суп з мідяників п’ятаків і старовинних гривень
Там є валюта яка вже не ходить ніде
Тому у їхньому підземному царстві немає банків
Їх оминула фінансова криза

І він
Хлопець з ДЦП
І постійним місцем роботи-проживання червона гілка метро
Не встиг перейти з вагона у вагон
Тому стоїть і з криками б’є клюкою жовто-блакитну зовнішність поїздів
Що просто проходять повз
Така нестримна лють ось їхня лють ось їхня природа

Я вічно зустрічаю того хлопця
Бо часто їжджу цією гілкою
І йому вічно дають мідяники а я вічно читаю книжки
Я думаю: що за монстр урод та моральний терорист
Він думає: що за дурепа щоразу з іншою книжкою приросла до букв
Так ми і залишилися вдвох на платформі
Поїзд поїхав монстр заспокоївся мені стало страшно…

читати