Завантажити

перехотілося щось красти на грядці. Взяв лише одну солоденьку морквинку для діток та й пострибав у ліс.
Другою вирушила у розвідку Лисичка. Підкралася вона тихенько до господарського курятника - та й хапнула! Півника за хвостика, що наобережно задрімав на варті. Півник лише крильцями змахнув.
- Ой-ой-ой, Лисичко, відпусти мене, будь ласка. Я тільки вперше на варті. Хочеться ще трошки пожити, - почав благати Півник.
- Добре, відпущу я тебе сьогодні. Поживи ще трохи, підрости… Але сьогодні діло у мене до тебе є. Скажи мені, хто у вас на господарстві найголовніший.
- Що ж, це не важко, - впевнено відповів Півник, - найголовніші - мої сестри-курочки. Вони ж кожного дня стільки яєчок господині несуть, що вже нікуди їх дівати.
- Ой, не вірю я тобі, Півнику. Та гаразд, нехай буде так. А скажи, хто після курочок найголовніший.
Задумався Півник.
- О згадав! Після курочок найголовніша, напевно, Корова.
- Корова? - здивувалась Лисичка. - А чому ж це?
- Бо найбільше господар з нею часу проводить. І пасти її жене, і вдома годує, і напуває, і миє. А колись, я чув, він казав господині: Корова - наша годувальниця. Отак, Лисичко, а тепер відпусти.
- Добре, Півнику, біжи, - сказала Лисичка і, махнувши хвостиком, побігла у лісок.
Наступним у село побрів Вовчик-братик. Він вирішив розпитати про все свого далекого родича - пса Сірка, котрий давно приятелював із Вовчиком і ніколи не відмовляв йому у допомозі. От підійшов він до Сіркової будки.
- Ти що тут робиш серед білого дня? А як тебе господар тут застане? – занервував Сірко.
- Не сердься, Сірко. Твої господарі, я бачив, пішли у поле пшеницю жати, то ж будуть аж ввечері.
- Ну добре, розповідай, яку маєш до мене справу? - погодився Сірко.
- Та от, хоче наш Цар знати, хто у вас, домашніх тварин, найголовніший, щоб вибрати собі Царівну, та щоб ми породичалися.
- Найголовніший, кажеш?! Так це всім відомо: я найголовніший. Я дім, худобу, птицю охороняю. Як же без мене?
- Так то воно так, але хто ж тоді після тебе найважливіший? - допитується Вовк.
- Ну, це вже важче, але стривай, чув я не раз, коли з господарем бігав у поле корову на випас гнати, що корова - то їхня годувальниця. А більше я нічого не знаю.
- От спасибі тобі, Сірко. Як тільки матиму якусь смачну кісточку, обов'язково принесу. А зараз бувай, - та й побіг у ліс.
Подався у село Їжачок-Колючок. От іде він, іде через поле до села, аж раптом бачить назустріч йому прямує Людина. Їжачок ще маленький був, тож злякався страшенно, аж носика сховав під свій колючий кожушок.
Чоловік підійшов до Їжачка, взяв його на руки та й каже:
- Не бійся мене, маленький, я тобе не скривджу. Та скажи, що ти робиш тут, серед поля, у такий ранній час?
- Мій Цар наказав розвідати, хто у вас у домашньому господарстві найголовніший. А без цього хоч не повертайся, - похнюпився Їжачок.
- Ну, не сумуй, я тобі зараз усе розповім. У моєму господарстві усі головні: кішка миші ловить, щоби зерно не трубили, курочки яєчка несуть, які ми їмо, пес Сірко господарство охороняє, щоби ніхто нічого не поцупив. Та й усі інші не менш важливі: хтось м'ясо смачне дає, хтось вранці нам співає, а хтось нам життя звеселяє. І все ж таки, годувальницею нашою є Корова.
- Корова? - здивувався Їжачок і швиденько побіг до лісу, навіть не озираючись.
За наказом царя Лева знову зібралися на головну галявину звірі. Цар мовив:
- Ну що, виконали ви мій наказ? Вивідали, хто у Людини на господарстві найголовніший?
- Так, так, Володарю, - загули звірі.
- Тож говоріть, хто буде вашою Царівною, - і надав слово Зайчику.
Розповів Зайчик Цареві і усьому лісовому народу свою пригоду.
- Добре, Зайче, справився ти зі своїм завданням. Тепер говори ти, Лисице.
Розповіла й Лисиця, що чула від Півника. А за нею й Вовчик. От дійшла черга до Їжачка-Колючка. Вийшов він перед звіриною та й каже:
- А я, Володарю, говорив із самою Людиною та у неї довідався, хто у господарстві найголовніший. Це - Корова. Так сказала сама Людина.
- Молодець, Їжачок, ти добре справився із своїм завданням, -похвалив Лев. - А тепер настала та мить, коли ми повинні вирішити, хто ж буде у нас Царицею. З того, що ви мені розповіли, зрозуміло, що кожен у госодарстві важливий та вважає себе найголовнішим, але всі ви додали, що Корова - годувальниця. І сама Людина сказала так. Отож, слухайте мій наказ: Царицею вашою буде від сьогодні Корова. Лети, Сороко-білобоко, та сповісти це домашнім тваринам та й самій Царівні, що відтепер між нами мир. Будемо тепер ходити один до одного у гості й ніхто не має права скривдити іншого без дозволу Царя та Цариці.
- Ти, Вовче, будеш їсти лише тих овечок та кізочок, що вже немічні та непотрібні у господарстві, та яких тобі виділить нова Цариця, - звернувся Цар до Вовка.
- Ти, Ведмедику, теж будеш питати дозволу, перш ніж залізти на людську пасіку. І так усі, хто полюбляв красти з людського

читати