Завантажити

Опівночі. Червнева ніч.

Містичне сяйво зусібіч,

І я під місяцем один.

Мов опіум, туман і дим

У німбі золотому плине,

Росою падає в долину

І, наче музика, в алею

Пливе, де водяні лілеї

Та ароматний розмарин

Квітує між могил-руїн.

Вода спокійної ріки

Не гонить хвилі в береги,

Недвижна, як прадавня Лета,

Чарує і п’янить поета,

Туманом обвиває груди

Й зникає з подихом в нікуди.

Усе (і навіть – час) спинилось,

І сном міцним природа вкрилась.

Навік завмерла ніжна тінь

Із фатумом на самоті.

То спить Ірен, усе прекрасне,

На жаль, спинилось теж завчасно.

Красуня молода – одна.

Лиш оксамитова труна,

Лише труна і склеп фамільний,

Де вітер цвинтарний і вільний

Вікно відкрив – видніють зорі,

І сонми привидів прозорі

Розбурхують одвічний сон,

Вони спустилися із крон

Дерев високих, вікових,

Ледь чути їх грайливий сміх.

Примари, ельфи, духи лісу

Тонку розхитують завісу,

Лякають, наганяють страх,

Та світла вже нема в очах.

Про що ти мрієш уві сні?

Про океани неземні.

Бліда, безкровна – в таїні,

На старовинному вбранні,

Мов шовк, твоє волосся чисте,

Й навколо – тиша урочиста.

О! Леді спить, так міцно спить,

Хай Бог її благословить

І це меланхолійне ложе

Видінь позбутись допоможе,

Й хробак могильний омине.

Хай рух невидимих тіней

Не дасть розкрити їй очей.

Увесь шляхетний родовід

Пішов у потойбічний світ.

Старий і моторошний ліс

Чагарниками скрізь заріс.

Тобі в твої дитячі дні

Гулять подобалось одній,

Занурюючись в лабіринт

Потрісканих могильних плит,

Та камінці у вільний час

По склепу кидати не раз.

Забава наче і невинна –

Відлуння слухати невпинне –

Мов стогін мертвих голосів.

Тепер і ти, в своїй красі,

Тут опинилась, поміж них,

Забувши світ мирських утіх.

Переклад МАРІЇ СЛОБОДЯНИК,

членкині НСПУ та НСЖУ,

м. Кам’янське Дніпропетровської області

читати