Завантажити

Скляні очі кам´яниць,
над ними чола балконів,
рійний, стрійний танець
світла красок, тонів.

О місто, місто, місто –
гігантний заліза та бетону тин.
О місто, місто, місто –
задимлене в неба блакить

алмазними зіницями вітрин.

Очі скляні кам´яниць,
над ними шильди, фасади,
мінливий реклам танець
пестить трійлом принади.

О місто, місто, місто –
гігантний заліза та бетону тин.
О місто, місто, місто,
розбавлене рельєфами вітрин.

Отак глядіти в ваші прозорі шиби.
О прямовисні озера закляті:
чи се плюскотять срібні риби,
з місячного сяйва натяті?..

. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

Так добре глядіти в ваші безплямні

шиби.

О скорбе, перерізана площиною

вітрини,

в дощі рефлексів розцвіли казок

гриби,

шоколадові дрібні мелюзини…

. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

По тисячкрать пристрасні очі

водять по вас трус,

та ви хіхочетесь рожевими

лампами.

По тисячкрать вдаряєте цілунками

спокус

мерехтливі, в блиску злив

спокусливі плями.

В жоржети, шовки, брокати,

крепдешини

убрані цвітів кльомби,
вічно всміхнені дерев´яні

манекени,

квадрати, прямокути, ромбоїди,

ромби.

Очі скляні кам´яниць,
рельєфи, шильди, фасади,
блідий місяць-каганець,
ярких ліхтарів громади.

О місто, місто, місто –
гігантний заліза та бетону тин.
О місто, місто, місто,
Кричи квадратами вітрин.

Кам´яниць скляні очі,
сном зашуміли будуари,
виллялись темні тіні ночі
на сквери, парки, тротуари.
О місто, не треба лякатись

її конклюзій.

О місто, тебе прощають на добраніч

вітрини брязком жалюзій

читати