Електронна бібліотека/Проза
- Після снігуОксана Куценко
- Спочатку поет жив в життєпросторі світла...Микола Істин
- Буде час, коли ти...Сергій Жадан
- Буде злива початку світу, і підніметься Рось...Катерина Калитко
- І не вистачить сонця, аби все освітитиСергій Жадан
- отак прокинутися від вибуху...Павло Коробчук
- посеред ночі під час важкого кашлю...Анатолій Дністровий
- з міста, якого немає, не доходять новини...Галина Крук
- Велика годинникова стрілкаСергій Жадан
- Вечірня школаДмитро Лазуткін
- Оповита сном (THE SLEEPER)Едгар По
- Нас не вчили жити в такому, і ми вчимося, як можемо...Катерина Калитко
- Чужими піснями отруєна даль не навіки...Ігор Павлюк
- Візерунки на склі. То від подиху нашого...Мар´яна Савка
- Святи Йордан водою не вогнем...Мар´яна Савка
- Така імла - поміж дощем і снігом...Мар´яна Савка
- Він переїхав в Бучу в середині березня 2021...Максим Кривцов
- Приймаю цю осінь внутрішньовенно...Сергій Кривцов
- Скільки б я не старався виїхав по-сірому...Максим Кривцов
- Падає ліс падає людина падає осінь...Сергій Кривцов
- Зайшов до друга додому...Сергій Кривцов
- Коли запропонують витягти соломинку памʼятіСергій Кривцов
- Змійка дороги вигинається...Сергій Кривцов
- Як же мріється нині про ваші нудні біографії...Максим Кривцов
- Втрати...Сергій Кривцов
- В прифронтовому місті...Сергій Кривцов
- Сідаєш в броню наче у човен...Максим Кривцов
- Під розбитим мостом протікає Оскіл...Максим Кривцов
- Хто б міг подумати...Максим Кривцов
- Я поверну собі своє життя обіцяю...Максим Кривцов
- Моя голова котиться від посадки до посадки...Максим Кривцов
- Хочу розповісти вам історію про велетенського кота...Максим Кривцов
- Та, що зігріє тебе серед ночіСергій Жадан
Елегантна поверхня білого кедру в”являлася мені під час візиту до Мстислави Ра. Маленька японка потисла руку, знаючи давню істину приватних зустрічей: з тіла в тіло йде струм жаги; плавали лебеді в нафтовому морі. Колись вони були мною (чи я був ними), але всі тягнулися до синьої книги з каліграфічно вистражданим афоризмом: що може бути відразливіше від тимчасовості кохання? Тільки себе бачити всюди.
Мстислава різала сало, воно перетоплювалося у молитву безпричинній глибинності дня.
Саке? – я відчув дивну полегкість. Повітря пахло насиченістю. Я ніколи не бачив стільки простору, як у її кімнаті. Я сидів долі на сірій ряднині, схрестивши ноги. Ми не дивилися одне одному в очі. Мстислава мовчала. Я чув її. Мені легше було її чути.
Сьогодні Мстислава нагадувала мініатюрну статуетку з моєї колекції, привезену з далеких країв. Раптово Мстиславине матове обличчя зашарілося. Я прочитав у її посмішці тихе виправдання: цей халат дістався мені від матері... Аж тепер я звернув на нього увагу: в разючих барвистих айстрах, з широкими рукавами. І справді, їй треба було виправдовуватися – я стеріг його уквітчану кричущість своїм невидимим оком, а тим часом читав на стіні послідовність каліграфічно викреслених ієрогліфів: “Вічно”, “Пісок”, “Море”.
Порцелянові чашки повільно наповнювалися згустком степових трав. Я згадав, що лише мить тому вистрибнув з потяга. Мстислава на нього ніколи не сідала. “Немає сенсу”, -- казала вона.
Здавалося, вона тисячоліттями жила в кімнатці будинку з заокругленим догори дахом, що над річкою. Після обіднього сну, умившися, я часто сходив у берег, ховався в кущах і стежив за нею. Щодня, о цій порі, вона випливала човном на середину річки і обливалася прозорим холодом. Тоді Мстислава була схожою на беззахисно оголену, але всевладну дівчинку. А ще я думав про смерть лілеї. Хотілося співати щось протяжне й сумне, та я боявся, що Мстислава сховається від мене на дні зміїної води...
“Сьогодні по обіді тебе не було”, -- в її очах зблиснув ледь помітний сум. Вона стала ще більше схожою на фігурку з мого письмового столу. Коли часом мені ставало радісно, я намагався не дивитися на неї.
Я гляну у вікно: гілка дикої вишні якось дивно тремтіла. Десь удалині глухо застогнало, немов прокинувся від сну віками закам”янілий велетенський дракон. Гарячі величезні краплі зливи бризнули на скло.
Я несамовито кинувся до Мстислави, зриваючи з її тіла поьлеклі айстри. Я був останній, хто не входив у неї в нашому забутому Богом селі.
Останні події
- 16.04.2024|18:08Помер Дмитро Капранов
- 16.04.2024|18:05Електронні книжки: що і як читають українці?
- 14.04.2024|20:47«Видавництво Старого Лева» започатковує цикл подій про Схід та Південь України
- 10.04.2024|14:36Переклади книжок Асєєва та Жадана номінували на PEN America Translation Prize
- 08.04.2024|17:579 квітня у Івано-Франківську Юлія Чернінька презентує книгу "Барні 613"
- 08.04.2024|13:56Війна та нові співбесідники для України
- 08.04.2024|13:54Польською вийшов друком роман Олександра Клименка «Орфей і Соломія»
- 05.04.2024|16:06У ВСЛ виходить новий роман Юлії Чернінької "Спадок на кістках"
- 04.04.2024|17:19Анатомія Шонди Раймс, або Як уникнути покарання за серіали? Лекція від кінокритикині Катерини Сліпченко
- 20.03.2024|14:23У київському просторі PEN Ukraine відбудеться публічна розмова Мирослава Мариновича з Мирославою Барчук