Електронна бібліотека/Проза

Приїхавши до чужого міста на початку літа...Сергій Жадан
Дядь Саша працював на Фрунзе в кабаку...Сергій Жадан
ВіршіНая Задніпрянська
Так раптово відцвіла любов…Василь Кузан
Чужі гріхи (уривок з роману)Таня П’янкова
"Тиха країна по Великодню..."Сергій Жадан
"Дан. Варвара і варвари" (уривок із роману)Олена Чернінька
"...Зовсім розстроївся дорогою наш оркестр"Сергій Жадан
Між Небом і ЗемлеюВалентина Семеняк
ВіршіХристо Черняев
Лопушане поле (УРИВОК)Катажина Ририх
ШЛЮБНА НІЧОлександр Астаф´єв
«Dolce Vita» (уривок)Марія Микицей
Гора вин (новела)Віктор Палинський
Нарцисизм і стражданняСтепан Процюк
Наодинці з порожнечеюСтепан Процюк
Terra incognitaСтепан Процюк
ПО НЕБУ ВНИЗ (уривок із роману)Наіль Ісмайлов
"Сни з колодязя" (уривок з роману)Алла Рогашко
Спорудження залізничної станції (1931) (дубль)Дебора Фогель
Спорудження залізничної станції (1931)Дебора Фогель
«Акація квітне» (1932)Дебора Фогель
Квіткові з азаліямиДебора Фогель
ПубліцистикаДебора Фогель
Мавка і БерсеркГанна Заворотна
Втеча до морокуІгор Скрипник
Із майбутньої книгиВасиль Кузан
Доторкнутися до кумираЄвген Баль
Азовські сомикиЄвген Баль
Меридіани штурмана БаркаЄвген Баль
З книжки «Глінтвейн дорогою на Говерлу»Василь Карп’юк
Нічні голосиОлег Янченко
Майже елегія. Зі збірки «Елегії острова Патмос»Олег Короташ
Завантажити

Елегантна поверхня білого кедру в”являлася мені під час візиту до Мстислави Ра. Маленька японка потисла руку, знаючи давню істину приватних зустрічей: з тіла в тіло йде струм жаги; плавали лебеді в нафтовому морі. Колись вони були мною (чи я був ними), але всі тягнулися до синьої книги з каліграфічно вистражданим афоризмом: що може бути відразливіше від тимчасовості кохання? Тільки себе бачити всюди.

Мстислава різала сало, воно перетоплювалося у молитву безпричинній глибинності дня.

Саке? – я відчув дивну полегкість. Повітря пахло насиченістю. Я ніколи не бачив стільки простору, як у її кімнаті. Я сидів долі на сірій ряднині, схрестивши ноги. Ми не дивилися одне одному в очі. Мстислава мовчала. Я чув її. Мені легше було її чути.

Сьогодні Мстислава нагадувала мініатюрну статуетку з моєї колекції, привезену з далеких країв. Раптово Мстиславине матове обличчя зашарілося. Я прочитав у її посмішці тихе виправдання: цей халат дістався мені від матері... Аж тепер я звернув на нього увагу: в разючих барвистих айстрах, з широкими рукавами. І справді, їй треба було виправдовуватися – я стеріг його уквітчану кричущість своїм невидимим оком, а тим часом читав на стіні послідовність каліграфічно викреслених ієрогліфів: “Вічно”, “Пісок”, “Море”.

Порцелянові чашки повільно наповнювалися згустком степових трав. Я згадав, що лише мить тому вистрибнув з потяга. Мстислава на нього ніколи не сідала. “Немає сенсу”, -- казала вона.

Здавалося, вона тисячоліттями жила в кімнатці будинку з заокругленим догори дахом, що над річкою. Після обіднього сну, умившися, я часто сходив у берег, ховався в кущах і стежив за нею. Щодня, о цій порі, вона випливала човном на середину річки і обливалася прозорим холодом. Тоді Мстислава була схожою на беззахисно оголену, але всевладну дівчинку. А ще я думав про смерть лілеї. Хотілося співати щось протяжне й сумне, та я боявся, що Мстислава сховається від мене на дні зміїної води...

“Сьогодні по обіді тебе не було”, -- в її очах зблиснув ледь помітний сум. Вона стала ще більше схожою на фігурку з мого письмового столу. Коли часом мені ставало радісно, я намагався не дивитися на неї.

Я гляну у вікно: гілка дикої вишні якось дивно тремтіла. Десь удалині глухо застогнало, немов прокинувся від сну віками закам”янілий велетенський дракон. Гарячі величезні краплі зливи бризнули на скло.

Я несамовито кинувся до Мстислави, зриваючи з її тіла поьлеклі айстри. Я був останній, хто не входив у неї в нашому забутому Богом селі.


- фільми в кінотеатрах України

Партнери