Електронна бібліотека/Поезія

Пісня пілігримаАнатолій Дністровий
Міста будували з сонця і глини...Сергій Жадан
Сонячний хлопчикВіктор Палинський
де каноє сумне і туманна безмежна ріка...Анатолій Дністровий
Любити словомЮрій Гундарєв
КульбабкаЮрій Гундарєв
Білий птах з чорною ознакоюЮрій Гундарєв
Закрите небоЮрій Гундарєв
БезжальноЮрій Гундарєв
Людському наступному світу...Микола Істин
СЦЕНИ З ПІДЗЕМЕЛЛЯАнатолій Дністровий
СЦЕНИ З ПІДЗЕМЕЛЛЯАнатолій Дністровий
Пізно ввечері, майже поночі...Сергій Жадан
Поетичні новиниМикола Істин
Настя малює не квіткуПавло Кущ
БубликПавло Кущ
Серцем-садом...Микола Істин
коли надто пізно ти знаєш що мало любив...Анатолій Дністровий
LET ME GОOKEAN ELZY
Конвертуй світлосутність поезії в душах...Микола Істин
де я тебе розлив...Сергій Осока
"Рейвах" (уривок з роману)Фредерік Верно
Стільки людей поховано у пустелі...Олег Короташ
Можеш забрати в мене трохи страху?Сергій Жадан
Далі стоятимеш там, де завжди і була...Катерина Калитко
Після снігуОксана Куценко
Спочатку поет жив в життєпросторі світла...Микола Істин
Буде час, коли ти...Сергій Жадан
Буде злива початку світу, і підніметься Рось...Катерина Калитко
І не вистачить сонця, аби все освітитиСергій Жадан
отак прокинутися від вибуху...Павло Коробчук
посеред ночі під час важкого кашлю...Анатолій Дністровий
з міста, якого немає, не доходять новини...Галина Крук
Завантажити
1 2

от тебя уедет.
Мягкий утробный голос, синие глаза, неестественно большая грудь - успей натянуть.
Томно вздыхает, падает в обморок при виде крови, собак, бриллиантов - ценный достал фолиант ты.

И вот однажды, перепутав слишком похожие друг на друга, нарядные многоэтажки,
ты натыкаешься на целлофановый сверсток, присматриваешься и видишь труп,
знакомые очертания тела, кистей, лодыжек, волос и, как не странно, губ,
она словно живая, словно сейчас возьмет и разорвет целлофановый саван -
совсем еще свежая, заколотая чьей-то нетвердой рукой, воскресшая Ева Браун

К тебе подходят люди, предположительно в форме, герои из монолога Задорнова,
защелкивают на руках браслеты, уводят, говорят что-то о смерти и черном,
отвозят в камеру, бросают, словно собаку, на голый бетонный пол,
и повторяют, что теперь твоя жизнь: марш бросок от параши за стол.

8
словно из дерева высечен, кроткий, смиренный Иисус,
на церковной Голгофе воздвигнут, благословляет союз.
слезы на плечи стекают, глаза - два хрустальных шара,
в мысли они проникают, в шрамах над ним небеса.
невеста стоит в платье белом, шепчет у алтаря:
"певчие, певчие стойте, не поминайте меня"...
люди с ухмылкой на масках, приободряют, кричат:
"нещасная, он приедет, слышишь как  кони спешат?"

переплетаются пальцы, плачет резной Иисус,
черный костюм нахально трогает деву за бюст

9
наши урны стоят по-соседству
и ничего что в разных городах
им есть о чем поговорить
когда нас забывают
когда рыхлый пенопласт
ломается под ногами
в то время в ту пору
где чумазые дети
орут снег снег
а это всего лишь
пена и что-то еще
известное строителям
и очкастым химикам
им грустно
они все еще думают
а мы живем как-то быстро
наш прожиг заканчивается
на середине цикла записи
мы продаемся нас продают
с регулярностью месячных
и никто из нас не спросит
во сколько тебе обедать?



1


1 2


Партнери