Завантажити

собою

віриш, старий, твої цистерни
заарештують на черговому вокзалі
ти опиратимешся і тебе відключать
на середині молитви

***
стати частиною астероїду
зіштовхнутися з орбітою
твоєї планети
залишитися опіком
на її вигинах
перетнути космос
просякнути пори надсвіту
своєю ніжністю
забути всі слова
які міг би знати
астероїд
а потім 
впасти
вверх
вниз 
в порожнечу
вакуум
чорну діру
печеру
далеко
аби знати
що це наблизить
тебе
до отого
заяложеного
тривимірного
ЩАСТЯ

***
бережи себе - голос, впевнений, що
обов'язково втратить тебе ще раз
наголошує - бережи себе
і я починаю вірити
в змагання без допінгів
наркотики без побічних ефектів
секс-революцію без порно
операції без анестезії
і я починаю вірити
що моя пухлина -
несумісна з
ланцетами
мензурками
препаратами
пухлина головного мозку -
розтане
бережи себе тримайся бережи себе
кричать янголи з протилежних до мене балконів

***
поруч ходить самотність -
вона грається дитячими брязкальцями,
вирізає паперові фігурки блазнів,
підпалює бахур,
підводить очі сурьмою
і ховається за шторами - неначе ніч
 
вона могла би розповісти
про занедбані термінали
надщерблені зуби
випите море
надкушене яблуко
 
вона взагалі могла би розповісти
про тебе й про мене
авіарейси вокзали та залізничні лінії
про квитки презервативи
мелодії рінгтони перцівку
сіре пальто чорний шарф -
та навіщо слова
коли й так все ясно
 
коли руки замотані скотчем
колінця тремтять і час
розрубує мов пенопласт
одним дотиком стомлені очі
 
коли мої повідомлення
плутають адресатів
і ти - такий ніжний -
такий самовпевнений -
зникаєш в метро
на станції ДАРНИЦЯ
з жагучим бажанням
ПИСАТИ
 
навіщо якісь слова -
поруч блукає самотність
у неї легка хода
і сурьмою підведені очі


***
хмари каннабісу ніби німб
вкривав їхні голови
в місті розпусти бути святим
ризиковано
я зачепила декілька струн
мене проклинатимуть
сонми апостолів
груди машин
тихо зітхатимуть
я не месія я не гуру
тільки хто вірить?
... і вже соляні стовпи
торкаються шкіри...

***
... і тепер - коли пісок рипить неначе сніг,
коли скрізь тавро непрощеного гріха,
а чотири букви утворюють слово,
яке неможливо зламати ні басурменськими шаблями,
ні зрадницькими сокирами -
коли я не розпинала, а продавала Христа -
регулярно, неначе менструації, захлинаючись
присмаком продажньої ніжності -
я чую крик і знову молюся:
та мене не почують
фарисеї

***
шрами старих доріг поведуть на захід
ти залишаєш слід - червоний контроль
твоя машина - зупинка на контурній карті,
перевізник насолоди, наш персональний тролль
не лишилось нічого крім крихт на сріблястих чеках
їх готують в підвалах сивобороді мольфари
все моє існування все твоє існування
розбита на скалки дека
перебинтовані руки
мутні машинні чари

***
Гетто
відпусти мене
(запах смерті на яснах пробивається крізь порошок)
викресли мене
зі списку ув'язнених
(шрам на легенях завжди глибший за інші шрами)
виплюнь на берег
і я стану новим Ноєм -
провісником іншого гетто
(абсолютна свобода гірша за абослютне ув'язнення)
і я збудую нові лінії метро
крематорії і казарми
ритуальні контори
летовища -
тільки відпусти мене
(як відпускав гріхі той, хто не будує гетто)

***
ми ковтали пісок неначе пустельник оазу
ми гадали на камінцях малювали небо
червоною аквареллю на жовтому тлі
неначе у неба мав бути фон
ми запивали пісок гіркою кавою
хтось казав що потрібно гайнути в мексику
залишити піски і гайнути в мексику
а тим часом рекламували алкоголізм
по кабельному телебаченню
мережа маркетингових холдінгів
розумієш?
вжей тут серед піщаних дюн
є цивілізація
і я сказала - завжди знайдеться
мить для слів -
я сказала - їж пісок не їж пісок -
все одно нічого не зміниш
за тебе вже все вирішено
тобі лишається тільки обрати
в який бік тепер до якого Бога -
і там і там вже пораховане
твоє волосся...
на що ти мовчав
ти завжди мовчав
коли в моїх руках
гомоніла рація

***
там вдалині майоріють дороги
вистлані рожевою бруківкою
прошиті зеленою травою
помережані вантажними скатами
запнуті світлофорами і дороговказами
там вдалині хрестяться мухамеди
роблять намаз юлії та олександри
співають гімни Крішні абрами
медитують латіки і саліми
чекають на месію лі чанги
і моляться вуду джони та яни
там все переплутано схрещено
неначе й не було чотирьох континентів
основних релігій рас традицій
менталітетів і суверенітетів
там - глобалізація - звір з чотирма головами
купою ріг і дівою на сідлі
***
вагітні повітрям зітхаємо
неначе породіллі
що вже встигли народити
але не встигли звикнути
до того
що всередині нікого немає
ми йдемо простраціями
плутаючи часи
змінюючі артиклі
приписуючи закінчення туди
де варто обмежитися
лише комою
тому що не все можна
закінчувати
а варто вже народити
і народитися нам
вагітним останніми крихтами
задорогого повітря
варто відкритися
варто домовитися
в який бік

читати