Re: цензії
- 15.11.2026|Тетяна Іваніцька-Дячун, лікарка-психіатриня, психотерапевтка, PhD, письменницяКоли мозок стає героєм казки, а дитина вчиться розуміти себе
- 14.11.2026|Віктор Васильчук, заслужений журналіст України, письменник«Ятаган» змушує замислитись…
- 14.11.2026|Пауліна МалохлєбПольська критика про роман Володимира Даниленка «Клітка для вивільги»
- 12.11.2026|Тетяна ГрабМісце сили у Сан-Фурсиско
- 04.11.2026|Павло Пантелеєнко, філолог та вчитель Ліцею №304 м. КиєваПовернення до витоків слова: чому книжка «Логодіалоги» Олександра Козинця потрібна педагогам і батькам
- 02.11.2026|БуквоїдУ перекладі угорською мовою вийшов роман Володимира Даниленка «Клітка для вивільги»
- 29.10.2026|Василь КузанРеалізм абсурду
- 27.10.2026|Юлія МанякінаМузика розшарпаної цілости
- 26.10.2026|Павло Пантелеєнко, філолог та вчитель Ліцею №304 м. КиєваПам’ять, що лікує забуття: 127 відлунь одного роду
- 23.10.2026|Тетяна Іваніцька-Дячун Лікарка-психіатриня, психотерапевтка, PhD, письменницяЖити, поки життя триває
Видавничі новинки
- Юлія Судус. «Переливи»Поезія | Буквоїд
- “Читай про рідний край”Книги | Буквоїд
- Павлюк Ігор. "Мезозой"Проза | Буквоїд
- Прозовий дебют Надії Позняк «Ти ж знаєш, він ніколи тобі не дзвонить…»Книги | Буквоїд
- Сащук Світлана. «Дратва тиші»Поезія | Буквоїд
- «Безрозсудна» Лорен Робертс: почуття vs обов’язок та повалені імперіїКниги | Буквоїд
- Ігор Павлюк. «Голод і любов»Поезія | Буквоїд
- Олена Осійчук. «Говори зі мною…»Поезія | Буквоїд
- Світлана Марчук. «Магніт»Поезія | Буквоїд
- Олександр Скрипник. «НКВД/КГБ проти української еміграції. Розсекречені архіви»Історія/Культура | Буквоїд
Re:цензії
Ім’ям Олі або Вірші, налиті сонцем
Ольга Прохорчук. Привези мені сонця: Поетична збірка. – Брустурів: Дискурсус, 2014.
Вірші Олі Прохорчук я вперше почув у червні 2013 року на семінарі творчої молоді, зорганізованому Національною спілкою письменників України у Ворзелі. Моє загартоване в літературних боях серце було підкорене першими ж рядками «Присвяти Джонні Деппу». У той момент я зрозумів, що мені в житті поталанило набагато більше, ніж знаменитому голівудцеві, який, на відміну від мене, не мав щастя зустрітися з Олею («… і тому закохався у Ванессу Параді »).
Один із моїх колег заявив, що прийняти до Спілки Олю варто вже за ці чотири рядки:
Була новина поспішною,
Та висновок – радше втішив:
Коханий, ти спав із іншою?!
Ну, добре, що хоч не з іншим.
Його прихильність розділили не лише ми, «закоренілі» спілчани, але й молоді учасники наради. Поетки зворушено кивали, слухаючи про те, що
Щастя – це коли на іншому березі
Є той, хто про тебе думає ,
а творці чоловічої статі дружно піднімали тости «за Олю» під час вечірніх читань, нагадуючи один одному, що:
Після шукання істин у вині
Рятує активоване вугілля .
В результаті, під час голосування за підсумками наради, колеги-митці присудили Олі третє місце у рейтингу поетів, чим, фактично, виписали їй перепустку до лав Спілки.
Я так довго блукала у світі цьому безмежному.
Я так довго хотіла, щоб ти мене в нім знайшов.
Ці рядки із розділу «Найсвітлішим» кожен читач може сміливо сприйняти на свою адресу, адже у дебютну збірку Ольги Прохорчук увійшли вірші, написані протягом останніх десяти років. Тут можна знайти як іще зовсім наївні, «дитячі», драми, так і більш зрілі й досвідчені, а інколи, що не менш важливо, – і раптову відсутність будь-яких драм. Варто лише повірити в те, що ви вже вникли в перипетії якоїсь історії, як наступний вірш замість нового конфлікту обертається кокетливою провокацією або пустотливою усмішкою. Поетка вміє гратися із читачем, вміє інтригувати, дражнити і спричиняти маленькі вибухи свідомості. Вона вміє балансувати на грані недозволеного, при цьому ніколи цю межу не переступаючи. І водночас вона вміє бути непідробно щирою і непереборно світлою.
У текстах цієї збірки багато доріг, змагань, безсонь, самоіронії і, звичайно, багато сонця, того, якого усім нам часом так не вистачає у безбарвні міжсезонні дні. Сонце для цих віршів дбайливо збиралося по різних містах, країнах і континентах. Воно довго настоювалося по блокнотах і комп’ютерних файлах, щоб зрештою опинитися під цією обкладинкою, яка, сподіваємося, покладе початок іще багатьом книгам, підписаним ім’ям Олі.
В одному із віршів поетка стверджує:
Я готова палить стародруки,
Аби тільки це сонце не сіло.
Нам же, читачам, щоб утримати це сонце над горизонтом, потрібно набагато менше: просто читати, вслухатися і насолоджуватися.
Коментарі
Останні події
- 17.11.2026|09:06Серед рядків – нових і давніх (Фрагменти з написаного)
- 15.11.2026|06:56Мирослав Лаюк отримав престижну премію імені Джозефа Конрада-Коженьовського за книжку «Бахмут»
- 12.11.2026|20:47Книжки Макса Кідрука перевидадуть без його імені на обкладинці
- 09.11.2026|15:19У Львові відбувся поетичний фестиваль «Земля Поетів 2026» та зібрав 400 тисяч гривень для розвідників
- 09.11.2026|06:48«Видавництво Старого Лева» та KFC презентували благодійну антологію «Віднайдені рядки»
- 08.11.2026|22:31У Відні презентували нову книгу Вероніки Чекалюк «Різдвяні історії: новели Адвенту»
- 06.11.2026|15:56«Писати і жити, жити і писати»
- 06.11.2026|15:5110 причин відвідати фестиваль «Земля Поетів» у Львові 7-8 листопада
- 06.11.2026|15:39В Україні запустили сервіс «Своя книга» для самостійного видання книжок
- 06.11.2026|15:32У «Видавництві Старого Лева» вийде нова книжка Євгена Положія «Усі тварини ходять босоніж»
